ПИТАННЯ 47. Виконання наказу або розпорядження
Відповідно до чинного законодавства, видання наказів та розпоряджень є однією з форм реалізації владних повноважень службових осіб.
Розпорядження - це правовий акт, який має складний характер та видається в межах повноважень, наданих службовій особі чи державному органу. Наказ являє собою правовий акт управління, який видається на основі діючого законодавства та актів вищестоящих органів відповідними керівниками відповідних органів. Ці акти можуть мати індивідуальний або нормативний характер.
Ст. 60 Конституції України встановлює, що ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.
Відповідно до цього конституційного положення ст. 41 КК передбачає, що дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження (ч. 1). Як вказано у ч. 2 ст. 41 КК: «Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина».
Водночас, ч. З ст. 41 КК встановила, що не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.
Злочинні накази або розпорядження - це такі накази і розпорядження, виконання яких призводить до результатів, що передбачені діючим Кримінальним кодексом як злочини.
Частина 4 ст. 41 КК встановлює, що: «Особа, яка виконала злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах».
Це означає, що така особа з позиції діючого кримінального закону розглядається як виконавець злочину. Особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження, в залежності від обставин справи, може нести відповідальність або як організатор, або як підбурювач до злочину.
Виходячи з загального принципу суб'єктивного застосування діючого кримінального закону, частина 5 ст. 41 КК встановлює: "Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи
:
: