На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів. - K.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. - Вид. 2-е, стереотип.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 48 - 49
 
Дивно, але відповідно до ст. 445 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна у стані крайньої необхідності, повинна відшкодовуватися особою, яка діяла в стані крайньої необхідності. Суд лише може звільнити цю особу від відшкодування збитків.
Це положення цивільного законодавства не може бути визнано цивілізованим.
Друга частина статті 39 КК визначає: "Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернута шкода.
У разі перевищення меж крайньої необхідності винна особа підлягає відповідальності в залежності від наслідків того, що особа вчинила.
Якщо межі крайньої необхідності були перевищені особою внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, яку вона відвертала, то така особа кримінальної відповідальності не несе. Про це йдеться у частині 3 ст. 39 КК.
ПИТАННЯ 45. Фізичний або психічний примус
Невід'ємною умовою кримінальної відповідальності при наявності у діянні (дії або бездіяльності) особи складу злочину є наявність у цієї особи можливості вільного вибору іншої, не злочинної поведінки. Саме тому у ч. 1 ст. 40 КК кримінальний закон передбачив, що не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
Діяння особи у такій ситуації не розглядається як злочин, якщо:
-  діяння, що вчинило шкоду, здійснене під впливом фізичного примусу, тобто, фізичного впливу на організм особи, в результаті якого їй (особі) завдаються больові відчуття або створюється загроза для її здоров'я або життя з метою примусити цю особу до вчинення суспільно небезпечних діянь;
вплив фізичного примусу є безпосереднім, тобто, больові відчуття завдаються особі, яка саме під їх впливом і заподіює шкоду.
Слід мати на увазі, що заподіяння шкоди однією особою з метою припинення болю, який завдається іншій особі, при наявності відповідних умов слід розглядати або як психічний примус (ч. 2 ст. 40 КК), або як дії в стані крайньої необхідності (ст. 39 КК).
Друга частина ст. 40 КК передбачає, що питання про кримінальну
відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 КК (крайня необхідність).
Взагалі, психічний примус - це погроза застосування до особи чи до її близьких фізичного насильства, заподіяння матеріальної або моральної шкоди (розголосити відомості, що ганьблять особу абоїїблизьких) з метою спонукати цю особу вчинити злочин тощо.
ПИТАННЯ 46. Діяння, пов'язане з ризиком
Словники визначають ризикяк можливу небезпеку; діяння на удачу в надії на щасливий випадок, щасливий кінець.
В умовах ризику може бути заподіяна шкода правоохоронюваним благам та інтересам, коли особа спрямувала свої дії на досягнення значної суспільно корисної мети.
Тому саме ч. 1 ст. 42 КК визначає, що не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.
Інститут виправданого ризику цілком новий у кримінальному праві України. При його оцінці можна зробити висновок, що ризик може бути визнано виправданим, тобто, таким, що не породжує кримінальної відповідальності, якщо він відповідає таким умовам:
- існуюча мета., на досягнення якої саме і спрямоване діяння, не може бути досягнута іншим шляхом;                           ~
-  особа, що діє в умовах ризику, вживає певних заходів для відвернення можливої шкоди;
особа, яка діє в умовах ризику, обгрунтовано розраховує, що вжиті нею заходи відвернуть можливі шкідливі наслідки її діяння.
Прикладом виправданого ризику є проведення випробування нового літака з додержанням вимог усіх існуючих інструкцій.
Частина третя ст. 42 КК встановлює, що ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.
Так, у літературі вірно відмічалося, що прикладом невиправданого ризику може бути застосування у медичній практиці ліків, які не пройшли встановлену процедуру випробування.
48
49

Реклама
 

тИЦ и PR