відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 КК (крайня необхідність).
Взагалі, психічний примус - це погроза застосування до особи чи до її близьких фізичного насильства, заподіяння матеріальної або моральної шкоди (розголосити відомості, що ганьблять особу абоїїблизьких) з метою спонукати цю особу вчинити злочин тощо.
ПИТАННЯ 46. Діяння, пов'язане з ризиком
Словники визначають ризикяк можливу небезпеку; діяння на удачу в надії на щасливий випадок, щасливий кінець.
В умовах ризику може бути заподіяна шкода правоохоронюваним благам та інтересам, коли особа спрямувала свої дії на досягнення значної суспільно корисної мети.
Тому саме ч. 1 ст. 42 КК визначає, що не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.
Інститут виправданого ризику цілком новий у кримінальному праві України. При його оцінці можна зробити висновок, що ризик може бути визнано виправданим, тобто, таким, що не породжує кримінальної відповідальності, якщо він відповідає таким умовам:
- існуюча мета., на досягнення якої саме і спрямоване діяння, не може бути досягнута іншим шляхом; ~
- особа, що діє в умовах ризику, вживає певних заходів для відвернення можливої шкоди;
- особа, яка діє в умовах ризику, обгрунтовано розраховує, що вжиті нею заходи відвернуть можливі шкідливі наслідки її діяння.
Прикладом виправданого ризику є проведення випробування нового літака з додержанням вимог усіх існуючих інструкцій.
Частина третя ст. 42 КК встановлює, що ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.
Так, у літературі вірно відмічалося, що прикладом невиправданого ризику може бути застосування у медичній практиці ліків, які не пройшли встановлену процедуру випробування.