ПИТАННЯ 44. Крайня необхідність
Крайня необхідність - це дія, яка хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого Кримінальним кодексом, але скоєна особою у такому стані, коли вона шляхом заподіяння шкоди певним правоохоронюваним благам і інтересам відвертає небезпеку, що загрожує безпосередньо особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
Зміст інституту крайньої необхідності викладено у ч. 1 ст. 39 КК.
Діями, вчиненими у стані крайньої необхідності, будуть, наприклад, дії капітана корабля, який в умовах шторму, щоб урятувати екіпаж і корабель від загибелі, віддає наказ викинути цінний вантаж за борт.
У сукупності дії, вчинені в стані крайньої необхідності, повинні відповідати таким умовам:
- шкода особи, діючої у стані крайньої необхідності, заподіюється з метою усунення реальної і наявної безпеки, яка у даний момент безпосередньо загрожує законним правам, благам та інтересам особи, що діє в стані крайньої необхідності, іншій особі (чи особам), суспільству чи державі;
- небезпеку у даній конкретній обстановці неможливо було відвернути іншими засобами;
- не було перевищено меж крайньої необхідності.
Небезпека, що усувається, при крайній необхідності може виходити з будь-яких джерел (природні явища - повінь, пожежа; дії машин і механізмів; тварин; неосудних та ін.).
При крайній необхідності шкода (майнова або інша) вчиняється третім особам, які не мають ніякого відношення до загрози, яка відвертається.
Заподіяння шкоди при крайній необхідності буде правомірним лише при умові, якщо іншими засобами усунути небезпеку було неможливо.
Якщо існував засіб усунення небезпеки без заподіяння шкоди, стан крайньої необхідності відсутній. Особа повинна нести відповідальність відповідно до закону за ту фактичну шкоду, що була заподіяна.
Особливо треба підкреслити, що ні в якому разі неможливо пояснити діями в стані крайньої необхідності рятування особистого життя за рахунок життя іншої особи.
Заподіяна шкода може вважатися правомірною лише за умови, що вона менша за відвернуту. Коли вчинена шкода дорівнює відвернутій, стану крайньої необхідності не виникає.
:
: