На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів. - K.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. - Вид. 2-е, стереотип.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 44 - 45
 
тілесні ушкодження нападнику, усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК).
Особа, що захищалася, не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту (ч. 4 ст. 36 КК). Частина п'ята ст.36 КК передбачає, що застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає, не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідків кримінальної відповідальності
При нападі озброєної особи не має значення, яку саме зброю мав у своєму розпорядженні нападник.
При нападі групи (двох і більше) осіб не має значення озброєні вони чи ні; повнолітні чи неповнолітні.
Протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення
- це спроба вторгнення або саме вторгнення у квартиру, гараж, сарай, приміщення державних чи громадських установ, організацій. При цьому не мають значення ні кількість осіб, що намагалися здійснити таке вторгнення, ні наявність чи відсутність у них зброї, ні щось інше.
У літературі відмічалося, що насильницьке вторгнення у приміщення
- це спроба проникнути у приміщення проти волі осіб, що його займають, із застосуванням фізичного, психічного впливу на цих осіб або будь-яких інших засобів.
Окремо треба підкреслити, що не може розглядатися як необхідна оборона обладнання житла чи інших приміщень будь-якими пристроями захисного характеру (підключення електрики до дверної ручки, улаштування вибухових пристроїв або самострілів тощо). Такі випадки треба розглядати як самочинну розправу, а винна особа підлягає відповідальності від наслідків за спричинення смерті або тілесних ушкоджень з непрямим умислом: особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ч. З ст. 24 КК).
осіб вона помилково може сприймати як напад, а тому заподіює шкоду ні в чому не винній людині.
Подібні ситуації називають уявною обороною.
Стаття 37 ККу частині першій розкриває поняття уявної оборони: "уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання".
1^ При уявній обороні заподіяння шкоди відбувається для відведення посягання, яке відсутнє і існує лише в уяві того, хто обороняється.
Уявна оборона, як сказано у ч. 2 ст. 37 КК, виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.
Як бачимо, уявна оборона, що виключає кримінальну відповідальність, має місце за таких умов:
обставини, при яких була заподіяна шкода іншій особі, давали достатні підстави для висновку про наявність реальної загрози, реального посягання;
особа, що заподіяла шкоду іншій особі, не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковість свого припущення про існування посягання з боку іншої людини.
При уявній обороні особа може підлягати кримінальній відповідальності, якщо вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, якщо при цьому були перевищені межі захисту. Відповідальність при цьому настає як за перевищення меж необхідної оборони (ч. Зет. 37 КК), за ст.118або124КК.
Якщож в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона пщлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність (ч. 4 ст. 37 КК), залежно від виду та ступеню заподіяної шкоди (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження - ст. 128 КК; вбивство через необережність-ст. 113 КК).
ПИТАННЯ 43. Затримання особи, що вчинила злочин
Теорія кримінального права визначає затримання особи, що вчинила злочин, як насильницькі дії потерпілого (потерпілих) або інших осіб, спрямовані на короткострокове позбавлення волі особи, яка вчинила злочин, з метою
ПИТАННЯ 42. Уявна оборона
З життєвої практики кожному добре відомо, що іноді особа, яка захищається, перебуває в такому стані, коли які-небудь вчинки інших
44
45

Реклама
 

тИЦ и PR