На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів. - K.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. - Вид. 2-е, стереотип.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 26 - 27
 
Неосудність - це психічний стан людини, за якою вона під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної душевноїхвороби, тимчасового розладу душевноїдіяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки (ч. 2 ст. 19 КК).
Закон встановлює два критерії неосудності - медичний та юридичний (психологічний), при наявності яких людина повинна бути визнана судом неосудною. Медичний критерій неосудності полягає в наявності у особи душевної хвороби (шизофренії, епілепсії тощо) або недоумства -природженої недорозвиненості розумових здібностей (дебільність, ідіотія тощо чи іншого хворобливого стану психіки (алкогольні та інші інтоксикаційні психози, наприклад, біла гарячка, галюціноз, гострий параноїд, реактивні психози; розлади психічної діяльності, що виникають внаслідок психічної травми; патологічний афект).
Інші хворобливі стани психіки - стани, які не належать до категорії психічних захворювань, але мають певні порушення психічноїдіяльності (психопатії, аномалії психіки у глухонімих та ін.).
Юридичний (психологічний) критерій неосудності - неможливість особи за такого хворобливого стану усвідомлювати свої дії (інтелектуальний момент) або керувати ними (вольовий момент). Для встановлення наявності цих ознаку особи слідчі і судові органи призначають судово-психіатричну експертизу, але неосудною особа визнається тільки судом.
Неосудність виключає кримінальну відповідальність і покарання. До такої особи відповідно до частини 2 ст. 19 КК за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру.
Не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляєм' можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню (ч. З ст. 19 КК).
Час перебування особи у медичному закладі на примусовому лікуванні зараховується в строк відбуття покарання, якщо її буде засуджено до позбавлення волі або виправних робіт.
Частина перша ст. 20 КК виглядає так: "Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними".
Отже обмежена осудність - це нездатність особи під час вчинення злочину повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними через наявний у неї психічний розлад. Це юридичне поняття, складова частина осудності. Наявність у особи стану обмеженої осудності є варіантом осудності і відноситься тільки до періоду вчинення суб'єктом злочину. Визнання особи обмежено осудною не виключає кримінальної відповідальності, але може викликати специфічні правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 20 КК: «Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру".
Особа може бути визнана обмежено осудною за наявності медичного та юридичного критеріїв і їх єдності.
Медичний критерій включає різноманітні психічні порушення (розумова відсталість; органічний психосиндром, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія тощо). Наявність цих порушень не виключає осудності.
Юридичний критерій - з одного боку свідчить про осудність (здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії і керувати ними), з іншого - вказує на порушену можливість повною мірою усвідомлювати їх та (або) керувати ними.
Оскільки обмежена осудність є категорією юридичною, встановлення стану обмеженої осудності входить до компетенції слідства та суду і здійснюється за допомогою судово-психіатричної експертизи.
Обмежену осудність не слід автоматично розглядати як обставину, що пом'якшує покарання.
Значення обмеженої осудності полягає в тому, що вона враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
ПИТАННЯ 25. Обмежена осудність
Кримінальний кодекс 2001 р. включив у вітчизняне кримінальне законодавство принципово нове кримінальне поняття "обмежена осудність" (ст. 20 КК).
26
27

Реклама
 

тИЦ и PR