На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. посібник. Вид. 2-ге, перероб. і доп./ За ред. проф. А. Яртися та проф. В. Мельника. — Львів: Світ, 2005.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 186 - 187
 
1240 pp., Німеччина), церква Ноїр-Дам ля Гранд у Пуатьє (кінець XI ст., Франція), баптистерій у Пармі (XI ст., Італія) та ін.
На початку XII ст. на Заході зародився широкий рух хресто­носців. Численні рицарські похо­ди відображені у хроніках хрес­тоносців, зокрема "Діянні бога через французів" Г.Ноланського, "Діянні франків та інших подоро­жніх до Єрусалиму" невідомого автора, який засудив користолюб­ство баронів. У Іспанії утверджу­ється сім'я Роже-де-Тоені, Північ­ну Італію та Сіцілію захоплюють представники династії Р.Гвіскарді, дружини Вільгельма Завойовника з "благословіння папства" підко-рюють Англію. Французька куль­тура і французька мова поширю­
собор у Даремі (бл. ИЗО р., Англія), собор у м. Орвієто (1310 p., Італія).
Готичні собори — своєрід­ний синтез мистецтв при до­мінуванні архітектури. Вони виконують подвійну функцію: релігійну та світську. Собор був центром і окрасою міста, сим­волом його процвітання, мо­гутності. Конструкція собору, як і логіка поєднання у ньому різних мистецтв, відповідали тогочасним ідеологічно-філо­софським тлумаченням "системи Всесвіту". Все мало символіч­ний характер та багатозначність. Дві основні форми церковних споруд — кругла і хрестоподібна, символізували довершеність. Однак хрестоподібний план бу­дівлі — це не лише зображен­ня розп'яття Христа. Важливо те, що форма, заснована на                   Рис. 7.2. Собор
квадраті, означала чотири голов-              Паризької Богоматері
ні напрями, символізуючі Все­світ. І в тому, і в іншому випадку церква уособлювала мікрокосм.
У релігійних обрядах використовувалися елементи театралізації. Наприклад, спроби драматизувати історію життя та воскресіння Христа зумовили виникнення так званих містерій, які поступово відділилися від канонічної, літургійної драми і з-під склепінь со­бору вийшли на міські вулиці й площі, набуваючи довільних форм виконання та поєднуючись із різноманітними традиціями народ­ної творчості.
У середньовічній Західній Європі ще в X ст. почав складатися інститут народних мандрівних співців і акторів. Ця традиція сфор­мувалася під впливом пізньоімператорського Риму, де були попу­лярними мандрівні актори — міми та гістрігони, які розігрували народні фарси та водили потішних тварин. У середньовічній Фран­ції — це жонглери, в Іспанії — хулгари, у Німеччині — шпільмани. Згодом під впливом церкви жонглери та шпільмани розділилися на потішників (тобто виразників народної культури) та виконавців високих жанрів — епосу і духовних релігійних віршів. Світська влада й аскетично налаштована церква вороже ставилися до ман­дрівних акторів, їх позбавляли права спадкоємності, не допускали до причастя, відмовляли у християнському похованні тощо.
Рис. 7.1. Собор у Вормсі. 1171-1234 pp.
ються в Іспанії, Італії, Англії. В останній під впливом французької
мови, у процесі її злиття з старою англосаксонською, складається та англійська (німецько-французь­ка) мова, якою розмовляє сучасна Англія.
В Західній Європі XI—XII ст. відбувалися глибокі соціально-культурні зміни. Міська революція порушила замкненість економіч­ного та духовного життя. Виникли корпорації [цехи), які набули пріоритетного значення в розвитку економічних відносин, досягли високого політичного суверенітету в структурі міської влади.
' Закономірно розвивалася міська готична культура., Готичний художній стиль поступово витісняв романський. Німецьке готичне зодчество, яке майже на століття відстало від французького, довго зберігає суворість колишнього^ романського стилю і в період розквіту залишається художньо менш привабливим, ніж фран­цузьке. Лише собори Кельна, Оренбурга та Страсбурга станов­лять виняток. Готика Англії вирізняється величчю. В Італії церк-ви Ассізі, Флоренції, Сієни й Орвієто вражають "неготичними" особливостями. Храми за Альпами побудовано з сірого мармуру, італійські — зі світлого, з чергуванням святкових білих, чорних, іноді червоних кольорів. Скульптури італійських храмів набага­то бідніші та (особливо всередині) мало пов'язані з готичним ансамблем. Найвідоміші споруди готичного стилю — собор Па­ризької богоматері Нотр-Дам де Парі (1163—1257„pp., Франція),
187

Реклама
 

тИЦ и PR