думи во ім'я істини і знання як такого без корисливої мети були найкращою формою життя, то для римлянина це вважалося втратою часу. Сократ, закинувши господарство, шукав істину як етичну цінність, а Катон Старший старанно займався господарством, хвалив селянську працю, хоча був відомим державним діячем. Тому саме римляни мали успіхи в політиці й юриспруденції. Можна стверджувати, що греки були певною мірою абстрактними мрійниками і теоретиками, а римляни — строгими реалістами і прагматиками. Вони не зраджували себе навіть тоді, коли зверталися до грецької філософії, запозичуючи переважно лише її практичну частину — вчення про мораль і Державу, тобто те, що відповідало національному вподобанню і до сприйняття чого вони були підготовлені власною історією. Отже, греки, переважаючи римлян в одному напрямі, уступали їм в іншому. Елліни, які дали світові великих філософів і вчених, поетів і митців, були на диво висо-кообдарованим народом. Та це не забезпечило їм жодних переваг в історичній долі. Навпаки, римляни, котрі здавалися менш обдарованими інтелектуально, підкорили еллінів, довівши своєрідну перевагу здорового глузду, орієнтованого на практику, над теоретичним розумом. Та це перевага у, зовнішньому суспільно-політичному житті, а не у внутрішній сфері, тобто у власне культурній галузі.
Якщо стародавні греки не зуміли відповісти на виклик історії, подолавши свій партикуляризм, полісну систему, і тому врешті-решт потерпіли поразку, то римляни — народ державний, імперський. Завоювавши все Середземномор'я і створивши на основі нещадної експлуатації провінцій" своєрідне суспільство масового споживання, римляни стали народом-паразитом, який вимагав "хліба і видовищ". Саме тому деградовані й розбещені в гедонізмі римляни не могли вистояти перед натиском "варварів" — германських племен.
Історія культури античного світу переконує в істинності слів Геракліта про те, що характер народу визначає його долю. У цьому полягає повчальний урок для всього світу, поданий народами античності.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Античность как тип культуры. — М., 1988.
Антична культура і вітчизняна філософська думка. — К., 1990.
Боннар А. Греческая цивилизация: У 3 т. — М., 1992.
Верная Ж.П. Происхождение древнегреческой мысли. — М, 1988.
Гнащенко В.І., Гнащенко В.Н. Антична література.— К., 2001.
Кун М.А. Міфи давньої Греції. — К„ 1993.
Кнобе Г.С. Древний Рим — история и современность. — М., 1986.
Колпинский Ю.Д. Великое наследие античной Эллады. — М., 1988.
Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. — М., 1990.
Лісовий ІЛ. Античний світ у термінах, іменах і казках. — Львів, 1989.
148
:
: