На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. посібник. Вид. 2-ге, перероб. і доп./ За ред. проф. А. Яртися та проф. В. Мельника. — Львів: Світ, 2005.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 134 - 135
 
мешканці міст ідуть до храму, щоб піднести Афіні пеплум*, ви­тканий афінськими дівчатами. В храмі стояла статуя Афіни зі слонової кості і золота — одна з найкращих робіт Фідія. Парфе­нон, з огляду на досконалість техніки та красу, не має рівних у стародавній архітектурі.
Своєрідним і цікавим твором грецької архітектури класичного періоду є Ерехтейон на Акрополі — невеличкий тендітний храм з чарівним портиком каріатид, у якому колони виконані у формі фігур дівчат.
Із семи див світу, які для першого покоління античних турис­тів описав у II ст. до н.е. Антипатр Сідонський, п'ять були ше­деврами грецької архітектури. Після єгипетських пірамід та вави­лонських висячих садів Семіраміди він назвав статую Зевса в Олімпії, храм Артеміди в Ефесі, мавзолей у Галікарнасі, колоса Родоського і Фарос, тобто Александрійський маяк.
Скульптори переважно зображували богів у вигляді людей, які, з погляду еллінів, досконало відтворювали риси божественності, тобто спокій, повагу, гідність. Твори митців V ст. до н.е. стали зразками — парадигмами для всіх пізніших художників. Найви-датнішими скульпторами були вже згадуваний Фідій і Поліклет (У ст. до н.е.). Найвідомішими творами Фідія були статуї Афіни в Парфеноні та Зевса Олімпійського в Олімпії. Цар богів і людей зображений на розкішному троні, зі статуеткою богині перемоги Ніке у правій руці і зі скипетром — у лівій. Велич постаті, шля­хетне, привітне і доброзичливе обличчя Зевса, його божествен­ний спокій, гармонійність усього образу справляли незабутнє враження. Для греків це був ідеал людини — гармонійне поєд­нання зовнішньої і внутрішньої краси, врівноваженість.
Поліклет, головний представник пелопоннеської школи в скульптурі, втілював у творах спартанський ідеал людини — мо­гутнього "воїна, в якому поєднані ідеальна краса тіла з духовною силою й витримкою. Найвідоміше скульптура майстра — "Дори-фор" — юнак зі списом.
У IV ст. до н.е. грецька скульптура тяжіє до витонченої доско­налості, передачі індивідуальних особливостей характеру людини, відтворення почуттів, сильних емоцій. Замість величних постатей Зевса, Гери, Афіни все більше з'являється скульптур, які зобра­жають юних і прекрасних богів — ДіонЦа, Аполлона, Гермеса, Ерота, передусім Афродіту. Видатними скульпторами цього часу були Скопас, Праксітель, Лісіпп. Про Скопаса (працював між 380— 350 pp. до н.е.) греки казали, що він умів вдихнути життя в мар­мур. Його творам властиві виразність, краса, рух, з-поміж яких,
наприклад, статуя вакханки. Скульптури Праксітеля (близько 390—330 pp. до н.е.), сповнені спокою і ліризму, — втілення юної краси та витонченості. В історії ел­лінського мистецтва Праксітель і Скопас вперше зобразили богиню краси Афро­діту оголеною. Оригінал Праксітеля не дійшов до нашого часу, але є широко ві­домим з численних копій. Це — Афроді-та Кнідська, найдосконаліше втілення ідеалу жіночої краси з погляду стародав­ніх греків. ~
Відомим грецьким майстром був Лі­сіпп, придворний скульптор Александра
Рис. 5.6. Лісіпп. Голова
Александра-Македонсь-
кого. ГУ ст. до н.е.
Македонського. Йому приписують близь­ко 1560 статуй, але вони дійшли до нас
лише у римських копіях. До найкращих творінь митця належать фігури атлета Апоксіомена, гінця богів Гермеса. Найбільшу славу Лісіппу при­несли статуї героїв і портрети, зокрема портрет Александра Ма­кедонського, в якому художник втілив яскраву індивідуальність великого полководця.
П'яте століття до н.е. — період великого перелому в грецько­му живописі, переходу до об'ємного зображення. Найвідомішим митцем цього часу ст^ав Полігнот, автор картин міфологічного змісту. Це були багатофігурні композиції з елементами пейзажу, ілюзією глибини простору, тонкою передачею душевних пережи­вань героїв. На жаль, жодна з них до нас не дійшла.
3. КУЛЬТУРА ЕЛЛІНІЗМУ
Внаслідок військового походу Александра Македонського в Персію, що продовжувався з 334 до 324 pp. до н.е., була створена величезна держава від Дунаю до Інда і від Нубії до Середньої Азії. Однак існувала вона недовго: у 323 р. до н.е. (після смерті Александра) розпалась на низку окремих царств. Найбільшими з них стали Єгипет на чолі з династією Птоломеїв, держава Селев-кідів у Передній Азії, Македонія,. Пергамське царство, Віфінія, Бактрія. Період від початку походу Александра Македонського на Схід до завоювання Римом Єгипту має назву елліністичного (остан­ня третина IV—І ст. до н.е.). Для цього періоду характерне поглиблення взаємозв'язків і взаємовпливів грецької та східних культур. Позбавившись полісної обмеженості, грецька культура увібрала у себе східні елементи, натомість східні культури збага­тились за рахунок досягнень культури грецької, найрозвиненішої культури того часу.
* Пеплум (лат. peplum) — у стародавній Греції та Стародавньому Римі жіночий верхній одяг з легкої тканини, що не мав рукавів і одягався поверх туніки.
134
135

Реклама
 

тИЦ и PR