На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Інформація про книгу

Предмет: Світова та вітчизняна культура

Опублікував: Bodik!

Номер книги: 017

Offline-версія
Завантаження книги на даний момент недоступне

Є питання?
З будь-якими питаннями звертайтесь:
polkaknig [at] gmail.com
Реклама


Реклама

Інформація
Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. посібник. Вид. 2-ге, перероб. і доп./ За ред. проф. А. Яртися та проф. В. Мельника. — Львів: Світ, 2005.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама  
 

Баннерная сеть Lux-BN



Интересные новости  
 
Сторінки 76 - 77
 
літу поступово розселялися по північній Європі та Азії, що спри­яло їх расовій диференціації. Основні особливості расових поді­лів людства з'явилися вже в епоху пізнього палеоліту. Вони більш-менш збігалися з межами материків. Європеоїдна раса сформу­валася переважно в Європі, монголоїдна — в Азії, представники негроїдної раси населяли Африку й Австралію. Виняток станови­ли суміжні зони. Так, у Середземномор'ї були представники негроїдної та європеоїдної рас. Кавказ, Середня Азія заселялися представниками європеоїдної раси, а у Південній та Південно-Східній Азії — змішаними негроїдами з монголоїдами та європеої­дами. Деякі вчені-антропологи вводять в їно основну класифікацію ще й австралоїдну расу. Вважається; що в утворенні морфологіч­них відмінностей між трьома великими расами людства основна роль належала двом факторам: пристосуванню до середовища й ізоляції на материках внаслідок різких природних меж між ними. •*•■■■ Характеризуючи расові ознаки людини, зазначимо, що класичні представники негроїдної раси мають темну шкіру, кучеряве во­лосся, широкий ніс, товсті, ніби вивернуті губи. Такі ознаки — наслідок фізіологічного пристосування до умов, у яких живуть негроїди (передусім висока температура і велика вологість). Єв­ропейці в умовах тропічного клімату зазвичай почувають себе погано і швидко починають хворіти.
Монголоїдна раса сформувалася у зоні з жарким, але сухим континентальним кліматом в умовах напівпустинного й степового ландшафту. Обличчя у представників цієї раси вкрите шаром жиру, очі вузькі, у внутрішньому куті ока є особлива складка — епікантус.
Серед європеоїдів виділяють три основні групи: південну *— зі смуглою шкірою, темними очима і волоссям; північну — зі світ­лою шкірою, білявим і русявим волоссям, переважанням сірих і голубих очей; проміжну — зі середньою пігментацією шкіри, волосся і голубими очима.
Очевидно, що в свою чергу в межах згаданих груп при кон-кретизованішому антропологічному вивченні населення окремих територій чи країн можуть локалізуватися нові підгрупи. Саме так було у розвитку антропології окремих народів, у тому числі українського.
Загалом українці належать до великої європейської раси, тя­жіючи до її південної гілки. Вона формувалася в епоху бронзи внаслідок взаємодії різних антропологічних типів. Так, носії ямної культури (Лівобережжя) належали до східної гілки індоєвропей-ців-індоіранців; носії станівської культури (Закарпаття) — до північних фракійців; мар'яно-бондарихівської — до угрофінів; нарешті, носії тшинецько-комарівської культури, зокрема біло-грудівської (лісостепова смуга Правобережної України) належа­ли до слов'ян. Власне, вони і склали ядро східних праслов'ян-протоукраїнців.
Вперше висунув та обгрунтував антропологічну характеристи­ку українського народу вітчизняний історик, археолог, етнограф і антрополог Ф.Вовк (Федір Кіндратович Волков, 1847—1918 pp.), про­аналізувавши десять антропологічних ознак українців, що виділяють­ся у трьох географічних смугах: північній, середній та південній. Сучасний український антрополог Ф.Дяченко виділяє, в Україні п'ять антропологічних областей: центральноукраїнську з волинським і поліським варіантами; карпатську; нижньодніпровсько-прутську; валдайську, або деснянську; ільменсько-дніпровську.
І все ж таки варто погодитись із дослідниками вітчизняної культури в тому, щоб встановити вигляд первісної української людини і дохристиянських, і перших християнських віків дуже важко. Адже інформації тогочасних мандрівників, хронікарів, як і літописні дані, часто випадкові та досить суперечливі. Втім, хоч немає цілковитої впевненості, що слов'яни взагалі та східні зок­рема були одноцілим антропологічним типом, сучасна наука по­діляє їх на два основних фізичні типи: один — високий, чорня­вий, другий — низький, ясноволосий. А коли пригадаємо, що Україна від найдавніших часів була мандрівним шляхом різних рас — народів — племен, то матимемо частково уявлення про антропологічну мозаїку української людини.
Безумовно, фізичні особливості людини слід розглядати в сукупності-і Крім того, якщо дія природного добору, аз ним і пристосування до середовища з часом припинилися, то постійно зростав вплив процесу змішування представників різних рас, Позначилася також епохальна мінливість —зміна ознак у часі у певному напрямі. Йдеться, насамперед, про зменшення довжи­ни черепної коробки і збільшення ширини (масивності) черепа. Мабуть, такі зміни зумовлені подовженням періоду росту й при­скоренням статевого дозрівання під впливом ускладнення соціа­льного середовища, впровадження у побут землеробства, змін у їжі тощо.
Пізніше, в епоху мезоліту, відбулося виділення великих гілок в межах названих рас. Наприклад, у-середині європеоїдної раси ви­ділилися північна та південна, монголоїдної — сибірська, південно-азійська й американська гілки, негроїдний напрям охопив африкан­ську й австралійську групи. Крім цього, в умовах ізоляції утворило­ся чимало малих рас, передусім австралійська та американська.
Наголосимо також, що сучасна антропологія активно розвиває нові напрями — етнічну психологію, етнічну одонтологію (вивчає особливості будови зубів), етнічну кроніологію (специфіку людсь­ких черепів), антропологічну гематологію (групи крові у різних типів людей), етнічну дерматогліфіку. Нині маємо нові розвідки про антропологію українців, зокрема гуцулів, бойків, поліщуків, а також регіонів, раніше не вивчених. Отже, маємо надію на про* дукування й узагальнення нових теоретичних та практичних ви-
77
76

Реклама