З будь-якими питаннями звертайтесь:
polkaknig [at] gmail.com
Реклама
Реклама
Інформація
Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. посібник. Вид. 2-ге, перероб. і доп./ За ред. проф. А. Яртися та проф. В. Мельника. — Львів: Світ, 2005.
літу поступово розселялися по північній Європі та Азії, що сприяло їх расовій диференціації. Основні особливості расових поділів людства з'явилися вже в епоху пізнього палеоліту. Вони більш-менш збігалися з межами материків. Європеоїдна раса сформувалася переважно в Європі, монголоїдна — в Азії, представники негроїдної раси населяли Африку й Австралію. Виняток становили суміжні зони. Так, у Середземномор'ї були представники негроїдної та європеоїдної рас. Кавказ, Середня Азія заселялися представниками європеоїдної раси, а у Південній та Південно-Східній Азії — змішаними негроїдами з монголоїдами та європеоїдами. Деякі вчені-антропологи вводять в їно основну класифікацію ще й австралоїдну расу. Вважається; що в утворенні морфологічних відмінностей між трьома великими расами людства основна роль належала двом факторам: пристосуванню до середовища й ізоляції на материках внаслідок різких природних меж між ними. •*•■■■ Характеризуючи расові ознаки людини, зазначимо, що класичні представники негроїдної раси мають темну шкіру, кучеряве волосся, широкий ніс, товсті, ніби вивернуті губи. Такі ознаки — наслідок фізіологічного пристосування до умов, у яких живуть негроїди (передусім висока температура і велика вологість). Європейці в умовах тропічного клімату зазвичай почувають себе погано і швидко починають хворіти.
Монголоїдна раса сформувалася у зоні з жарким, але сухим континентальним кліматом в умовах напівпустинного й степового ландшафту. Обличчя у представників цієї раси вкрите шаром жиру, очі вузькі, у внутрішньому куті ока є особлива складка — епікантус.
Серед європеоїдів виділяють три основні групи: південну *— зі смуглою шкірою, темними очима і волоссям; північну — зі світлою шкірою, білявим і русявим волоссям, переважанням сірих і голубих очей; проміжну — зі середньою пігментацією шкіри, волосся і голубими очима.
Очевидно, що в свою чергу в межах згаданих груп при кон-кретизованішому антропологічному вивченні населення окремих територій чи країн можуть локалізуватися нові підгрупи. Саме так було у розвитку антропології окремих народів, у тому числі українського.
Загалом українці належать до великої європейської раси, тяжіючи до її південної гілки. Вона формувалася в епоху бронзи внаслідок взаємодії різних антропологічних типів. Так, носії ямної культури (Лівобережжя) належали до східної гілки індоєвропей-ців-індоіранців; носії станівської культури (Закарпаття) — до північних фракійців; мар'яно-бондарихівської — до угрофінів; нарешті, носії тшинецько-комарівської культури, зокрема біло-грудівської (лісостепова смуга Правобережної України) належали до слов'ян. Власне, вони і склали ядро східних праслов'ян-протоукраїнців.
Вперше висунув та обгрунтував антропологічну характеристику українського народу вітчизняний історик, археолог, етнограф і антрополог Ф.Вовк (Федір Кіндратович Волков, 1847—1918 pp.), проаналізувавши десять антропологічних ознак українців, що виділяються у трьох географічних смугах: північній, середній та південній. Сучасний український антрополог Ф.Дяченко виділяє, в Україні п'ять антропологічних областей: центральноукраїнську з волинським і поліським варіантами; карпатську; нижньодніпровсько-прутську; валдайську, або деснянську; ільменсько-дніпровську.
І все ж таки варто погодитись із дослідниками вітчизняної культури в тому, щоб встановити вигляд первісної української людини і дохристиянських, і перших християнських віків дуже важко. Адже інформації тогочасних мандрівників, хронікарів, як і літописні дані, часто випадкові та досить суперечливі. Втім, хоч немає цілковитої впевненості, що слов'яни взагалі та східні зокрема були одноцілим антропологічним типом, сучасна наука поділяє їх на два основних фізичні типи: один — високий, чорнявий, другий — низький, ясноволосий. А коли пригадаємо, що Україна від найдавніших часів була мандрівним шляхом різних рас — народів — племен, то матимемо частково уявлення про антропологічну мозаїку української людини.
Безумовно, фізичні особливості людини слід розглядати в сукупності-і Крім того, якщо дія природного добору, аз ним і пристосування до середовища з часом припинилися, то постійно зростав вплив процесу змішування представників різних рас, Позначилася також епохальна мінливість —зміна ознак у часі у певному напрямі. Йдеться, насамперед, про зменшення довжини черепної коробки і збільшення ширини (масивності) черепа. Мабуть, такі зміни зумовлені подовженням періоду росту й прискоренням статевого дозрівання під впливом ускладнення соціального середовища, впровадження у побут землеробства, змін у їжі тощо.
Пізніше, в епоху мезоліту, відбулося виділення великих гілок в межах названих рас. Наприклад, у-середині європеоїдної раси виділилися північна та південна, монголоїдної — сибірська, південно-азійська й американська гілки, негроїдний напрям охопив африканську й австралійську групи. Крім цього, в умовах ізоляції утворилося чимало малих рас, передусім австралійська та американська.
Наголосимо також, що сучасна антропологія активно розвиває нові напрями — етнічну психологію, етнічну одонтологію (вивчає особливості будови зубів), етнічну кроніологію (специфіку людських черепів), антропологічну гематологію (групи крові у різних типів людей), етнічну дерматогліфіку. Нині маємо нові розвідки про антропологію українців, зокрема гуцулів, бойків, поліщуків, а також регіонів, раніше не вивчених. Отже, маємо надію на про* дукування й узагальнення нових теоретичних та практичних ви-
:
: