На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Інформація про книгу

Предмет: Історія держави і права зарубіжних країн

Опублікував: Bodik!

Номер книги: 016

Offline-версія
Завантаження книги на даний момент недоступне

Є питання?
З будь-якими питаннями звертайтесь:
polkaknig [at] gmail.com
Реклама


Реклама

Інформація
Макарчук В. С.: Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. Вид. 4-те, доп.- К.: Атіка, 2004.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама  
 

Баннерная сеть Lux-BN



Интересные новости  
 
Сторінки 164 - 165
 
уряд Англії був у черговий раз скомпрометований в очах своїх громадян.
За цих обставин парламент намагався усіляко стримувати непро­думані кроки короля та його фаворита - вимагав відставки Бекингема, не давав згоди на введення нових податків і обмежував терміни збору старих тощо. Парламент 1625 р. Карл І розігнав через декілька міся­ців. Парламент 1626 р. зазнав тієї ж участі, а його лідери опинилися у в'язниці. Парламент 1628 р. виступив із знаменитою «Петицією про право». Вона зводилася до чотирьох пунктів:
1. Населення не повинно змушуватися до виплати податків, не за­тверджених парламентом;
2. Ніхто не може бути заарештований інакше, як за ухвалою суду і за законами країни;
3. Повинні бути припинені арешти цивільних осіб за законами во­єнного часу;
4. Повинні бути припинені постої військ у будинках обивателів. Король був змушений затвердити цю петицію, проте майже відразу
почав порушувати її. У березні 1629 р. і цей «непокірний» парламент було розігнано.
Одинадцять років безпарламентського правління ознаменувалися новими утисками проти протестантів-пуритан. Соціальною базою цієї релігійної течії була міська буржуазія, нове дворянство та дрібнобур­жуазні елементи міста і села. Одночасно вводилися нові податки (на­приклад, корабельний податок, запроваджений урядом у 1635 p.), що збуджувало невдоволення в усіх верствах населення, незалежно від релігійної орієнтації.
Шотландія в 1603 р. (за Якова І) об'єдналася особистою унією з Ан­глією, але зберігала повну автономію. В цій країні значного поширення набув кальвінізм, населення вороже ставилося до офіційної англікансь­кої церкви. Коли єпископ Лод у 1637 р. зробив спробу з відома Якова І ввести в Шотландії англійський церковний служебник, це викликало спочатку бунт покоївок у церкві св. Джайльса, а далі - швидке перерос­тання стихійного виступу плебсу на формування військової ліги зако­лотників. У 1639 р. шотландці вдерлися на англійську територію. Після нетривалого замирення війна знову відновилася у 1640 р.
13 квітня 1640 р. Карл І був змушений скликати парламент, який відразу проявив свою непокірність і був розігнаний королем уже 5 трав­ня. Цей парламент дістав назву Короткого. Розгін парламенту викли­кав виступи населення Лондона 6 та 14 травня. Тим часом шотландці відновили свій наступ. З листопада 1640 р. був скликаний новий пар­ламент, вибори до якого проходили в умовах неймовірного збудження
і бродіння мас. Більше половини членів нового Довгого (1640-1653 pp.) парламенту були колишніми членами непокірного Короткого.
Першими кроками нового парламенту стали арешти фаворитів ко­роля - Стаффорда і Лода. В травні 1641 р. був прийнятий закон про державну зраду Стаффорда, і 12 травня королівського фаворита було страчено. Парламент вимагав і добивався від короля нових поступок. Так, у травні 1641 р. Яків І вимушено підписав акт, згідно з яким пар­ламент не міг бути розпущений інакше, як за його (парламенту) влас­ною згодою. Була проголошена незмінюваність суддів та їх незалеж­ність від корони.
Наприкінці жовтня 1641 р. розпочалося нове масштабне повстання в Ірландії. Король, як не дивно, зустрів повідомлення про цей заколот з ентузіазмом - у нього з'явився вагомий привід розігнати парламент. Випереджуючи події, Довгий парламент в листопаді 1641 р. виробив важливий документ, відомий як Велика ремонстрація. Цей акт скла­дався з 204 статей. В ньому вказувалися усі зловживання численних королівських фаворитів та містилася вимога не призначати нових чи­новників без згоди парламенту. Характерно, що Велика ремонстрація була прийнята незначною більшістю голосів (159 проти 148), це свід­чило про відсутність єдності в лавах парламентаріїв. Карл І особисто з'явився в нижню палату парламенту з вимогою видачі п'яти лідерів радикального крила.
Громадянська війна в Англії (1642-1648 pp.)
Парламент відмовився виконати цю королівську вимогу, що стало актом відкритої непокори королівській владі. З невеликою групою при­хильників Карл І залишає Лондон (січень 1642 р.) і перебирається у графство Ноттінгем. Наприкінці вересня 1642 р. король мав у своєму розпорядженні 6 тис. піхотинців та 2 тис. кавалеристів. Фактично в Англії утворилося два уряди - королівський і парламентський. Парла­мент шукає порозуміння з короною. Влітку 1642 р. королеві подаються «19 пропозицій», які в основному повторювали вимоги Великої ремон-страції: призначення вищих службових осіб за згодою парламенту, ви­ключення папістів зі складу палати лордів тощо. Від короля вимагали також згоди на реформу церкви. Відмова Карла І прийняти парламент­ські пропозиції зробила громадянську війну неминучою. Північ і захід країни були в більшості за короля, парламент підтримували усі крупні порти і флот, а також найбільш розвинені південно-східні графства: Норфолк, Сеффолк, Кембріджшір, Лінкольншір. Класовою базою армії короля стало дворянство старого складу, за парламентом стояли широкі
164
165

Реклама