|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Правовий статус релігійних організацій в Україні визначається Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" і статутами (положеннями) цих організацій. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Ці організації утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру.
Релігійна громада "є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб". Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам. Для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше 10 осіб, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міської державних адміністрацій, а у Республіці Крим — до Уряду Республіки Крим.
Громадяни, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах, користуються правами і пільгами щодо відстрочення проходження військової служби, оподаткування, включення часу навчання до трудового стажу в порядку і на умовах, встановлених для студентів та учнів державних навчальних закладів. Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.
Нині в Україні діють понад 25 тисяч релігійних організацій, які представляють 105 церков, конфесій, течій та напрямів, 277 монастирів, 126 духовних навчальних закладів; виходять друком 222 релігійних періодичних видань.
|
Тема 12
ПОЛІТИЧНІ ПРАВА ТА СВОБОДИ, СОЦІАЛЬНІ,
ЕКОНОМІЧНІ ТА КУЛЬТУРНІ ПРАВА
|
|
|
|
§ 50. Поняття політичних прав і свобод
Особливість політичних прав і свобод полягає, насамперед, у тому, що їх носіями, суб'єктами є лише громадяни України, а не всі особи, які проживають на її території. Політичні права і свободи закріплені в Конституції України та в різних міжнародних документах, починаючи з Міжнародного договору про громадянські та політичні права.
Важливою особливістю політичних прав і свобод є й те, що вони у певних випадках можуть бути реалізовані лише завдяки участі конкретного громадянина, наділеного цими правами, свободами, у діяльності відповідних об'єднань, політичних партій, профспілкових організацій, державних структур.
До політичних прав і свобод належать:
1) свобода думки і слова;
2) свобода зборів, мітингів, походів і демонстрацій;
3) право на звернення до органів державної влади і місцевого самоврядування;
4) право на об'єднання;
5) право на участь в управлінні державними справами;
6) виборчі права.
|
|
|
|
§ 51. Свобода думки і слова
Свободу думки і слова як одне з фундаментальних прав людини закріплено у багатьох міжнародних документах, зокрема у Загальній декларації прав людини, Міжнародному договорі про громадянські та політичні права, Європейській конвенції про захист прав і фундаментальних свобод людини. Слід зазначити, що свобода думки
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
:
: