На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г.Гончаренка. — К.: Український інформаційно-правовий центр. — 2002.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 112 - 113
 
Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку може бути за­мінене альтернативною (невійськовою) службою.
Конституційні норми конкретизовані в Законі України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 р. (зі змінами та доповненнями).
Право на свободу світогляду тісно пов'язане з правом на свободу совісті. Останнє включає можливість мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і можливість одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
Ніхто не може встановлювати обов'язкові переконання і світогляд. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемо­ніях, навчання релігії. Ніхто не має права вимагати від священнослужителів відомостей, отриманих ними при спо­віді віруючих.
Батьки або особи, які їх замінюють, за обопільною згодою мають право виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань і ставлення до релігії.
Відокремлення церкви від держави не можна розгля­дати як певну відчуженість між ними. Навпаки, і на цьому варто наголосити, саме прийняття Конституції Ук­раїни Верховною Радою відбувалося за умов усвідомлення відповідальності перед Богом (преамбула Конституції). Спро­би ж певних сил політизувати релігійне середовище, пору­шити принцип рівності всіх конфесій, загострити міжкон­фесійні взаємини порушують соціальний мир у країні.
Відокремлення церкви від держави означає, що:
1) держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фі­нансує діяльність будь-яких організацій, створе­них за ознакою ставлення до релігії, а релігійні організації не виконують державних функцій;
2)   релігійні організації не беруть участі у діяль­ності політичних партій і не надають політич­ним партіям фінансової підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади, не ве­дуть агітації виборчих компаній депутатів;
3)  держава захищає права і законні інтереси релі­гійних організацій, сприяє встановленню відно­син взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують ре­лігію або не сповідують її, між віруючими різ­них віросповідань та їх релігійними організа­ціями.
Відокремлення школи від церкви означає, що:
1)  державна система освіти в Україні має світський характер, а доступ до різних видів і рівнів освіти надається громадянам незалежно від їх ставлення до релігії;
2)  громадяни можуть навчатися релігійного віровчен­ня та здобувати релігійну освіту індивідуально або разом з іншими, вільно обираючи мову нав­чання;
3)   релігійні організації мають право відповідно до своїх внутрішніх настанов створювати для релі­гійної освіти дітей і дорослих навчальні заклади і групи, а також проводити навчання в інших формах, використовуючи для цього приміщення, що їм належить або надається в користування;
4)   викладачі релігійних віровчень і релігійні про­повідники зобов'язані виховувати своїх слухачів у дусі терпимості й поваги до громадян, які не сповідують релігії, та до віруючих інших віро­сповідань.
Слід зазначити, що християнська релігія стверджує принципи (цінності) взаємодопомоги, чуйності, співпережи­вання, поваги до праці, до чесно набутої власності, прав­дивості, доброзичливості між народами, взаємотерпимості, осуду жорстокості, пожадливості та ін. Зазначені цінності в основі збігаються як з нормами загальнолюдської моралі, так і з цінностями інших великих релігій: мусульманства, іудаїзму, буддизму, індуїзму. З огляду на це можна кон­статувати, що релігійне виховання дітей не може зашко­дити вихованню дітей у навчальних закладах, навпаки, воно сприяє гармонізації виховання молоді.
112
113

Реклама
 

тИЦ и PR