|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
інтересів, які є її особистою справою. Виняток може мати місце лише тоді, коли поведінка особи суперечить закону і громадській моралі. Прикладом можуть бути систематичне здійснення у сім'ї насильства над дитиною, її експлуатація (ст. 52).
Ст. 32 Конституції складається з чотирьох частин, які зорієнтовані на конституційне врегулювання різних життєвих ситуацій, пов'язаних із захистом особистого і сімейного життя людини. Вона забороняє збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди; проголошує право кожного громадянина ознайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах та організаціях з відомостями про себе; гарантує судовий захист права на спростування недостовірної інформації про себе і членів своєї сім'ї.
§ 47. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання
Право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання (ст. 33) за радянських часів було обмежене інститутом прописки, а також низкою перешкод, пов'язаних із виїздом за кордон і поверненням звідти. Це право — одна зі складових загального права людини на свободу. Тому його конституційне закріплення є важливою ознакою демократичної сутності держави. Безперечно, воно поширюється виключно на тих осіб, які перебувають на території України на законних підставах. Проте таке право може бути обмежене в інтересах охорони здоров'я, боротьби з епідеміями, стихійним лихом і запобігання злочинам. Свобода пересування і вільний вибір місця проживання не виключають необхідності дотримання реєстраційних правил, які передбачені в Україні.
Громадяни України мають право вільно залишати територію України і не можуть бути позбавлені права в будь-який час повернутися в Україну. Зазначені права можуть бути обмежені лише на законних підставах. Порядок реалізації права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок регламентуються Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 р.
|
§ 48. Паспортна система і реєстрація громадян за їх місцем проживання
Паспортна система і прописка були сукупністю правил, що встановлювали порядок обліку пересування громадян шляхом ведення паспорта — документа, що посвідчує особу та реєстрацію місця проживання. Виконання правил паспортної системи покладалося на паспортну службу МВС України, на начальників ЖЕКів, комендантів і завідувачів гуртожитків. На сьогодні основним нормативним актом, який регулює паспортну систему, є Тимчасова інструкція МВС України "Про порядок прописки (реєстрації) громадян України". Паспортна система була не лише засобом обліку населення, але й створювала режим, який порушував права людини щодо свободи її пересування.
Нині згідно з Указом Президента України "Про додаткові заходи з реалізації права людини на свободу пересування та вільний вибір місця проживання" від 15 червня 2001 р. та рішенням Конституційного Суду України прописку громадян за місцем їх постійного проживання відмінено. Є лише реєстрація громадян за місцем їх проживання, яка не обмежує особу у вільному пересуванні та виборі місця проживання. Законодавством про працю України заборонено вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про прописку. Паспорт існує як посвідчення особи.
§ 49. Право на свободу світогляду і віросповідання
Згідно зі ст. 35 Конституції кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежено законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
:
: