На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г.Гончаренка. — К.: Український інформаційно-правовий центр. — 2002.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 78 - 79
 
бути права і свободи громадян, права та інтереси орга­нізацій тощо.
Незнання закону не звільняє від відповідальності. Коли б цей принцип не діяв, тоді більшість правопорушників, очевидно, спробували б послатися на своє незнання закону, щоб уникнути відповідальності за правопорушення.
Залежно від характеру, ступеня суспільної небезпеч­ності правопорушень розрізняють кілька основних видів юридичної відповідальності.
Це відповідальність:
1)   кримінальна, яка є найсуворішим видом відпо­відальності;
2)  адміністративна;
3)  цивільно-правова;
4)  матеріальна;
5)  дисциплінарна.
Існує і конституційна відповідальність (імпічмент Пре­зидента, відповідальність народного депутата за порушення депутатських обов'язків). Виділяють також кримінально-процесуальну відповідальність (заміна підписки про не­виїзд взяттям під варту).
§ 24. Необхідна оборона та інші обставини, що виключають юридичну відповідальність
Не всі зовні протиправні діяння в дійсності є такими. Існують обставини, які виключають суспільну небезпеч­ність і протиправність діяння. У кримінальному та адмі­ністративному праві такими обставинами є необхідна обо­рона і крайня необхідність.
Необхідна оборона — це правомірний захист від су­спільно небезпечного посягання шляхом нанесення шкоди здоров'ю нападника. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
Діяння, які сталися при необхідній обороні без пере­вищення її меж, не підлягають кримінальній відповідаль­ності.
Явна невідповідність захисту характеру і небезпечності посягання називається перевищенням меж необхідної обо-
рони. Явно — це очевидність для всіх і кожного, і насам­перед для того, хто захищається, невідповідності, неспів-розмірності нападу та захисту. Перевищення меж необ­хідної оборони може здійснюватися тільки свідомо і ка­рається лише у випадках настання смерті або тяжких тілесних ушкоджень нападника.
Крайня необхідність — це особливі обставини, за яки­ми особа вимушено заподіює шкоду правоохоронюваним інтересам з метою усунення небезпеки, що загрожує закон­ним правам та інтересам будь-яких суб'єктів. Небезпека, що усувається, може виходити з дій людей та інших джерел — явищ природи, машин тощо. Це дія, яка хоч і підпадає під ознаки правопорушення, але скоєна для усу­нення небезпеки, що загрожує інтересам держави, громад­ським інтересам, правам громадян. Для визнання дії та­кою, що скоєна у стані крайньої необхідності, потрібно щоб небезпеку за обставин, що склалися, не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернута.
Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності або необхідної оборони, не підлягає й адміністративній відпо­відальності.
До необхідної оборони прирівнюються дії потерпілого та інших осіб, вчинені безпосередньо після вчинення по­сягання і спрямовані на затримання особи, яка вчинила напад, і доставлення її відповідним органам влади. Шкода, завдана при затриманні, має відповідати характеру і не­безпеці посягання та обстановці затримання.
Є також інші обставини, що виключають юридичну відповідальність.
§ 25. Алкоголізм, наркоманія, токсикоманія і правопорушення
Правопорушення тісно пов'язані з такими антисоціаль­ними явищами, як алкоголізм, наркоманія і токсикоманія. Поширення останніх у суспільстві майже автоматично при­зводить до суттєвого зростання кількості правопорушень.
Алкоголізм — це хворобливий стан особи, який харак­теризується її потягом до спиртних напоїв.
Наркоманія — це патологічний потяг до наркотиків, який розвивається внаслідок систематичного введення їх в організм людини.
78
79

Реклама
 

тИЦ и PR