§ 22. Поняття, причини та види правопорушень
Усі людські вчинки умовно можна поділити на суспільно корисні і шкідливі. Всякий вчинок, який суперечить встановленим і схваленим суспільством правилам, завдає шкоди іншим людям, є викликом суспільству, порушує нормальні умови існування людини і суспільства. Суспільно корисні вчинки узгоджуються з нормами права, а суспільно шкідливі, як правило, є порушенням правових норм. Протиправна поведінка є антиподом правомірної поведінки і породжує правопорушення.
Отже, правопорушення — це суспільно шкідливий, протиправний вчинок, здійснення якого передбачає юридичну відповідальність. Щоб встановити, чи є конкретний вчинок або поведінка правопорушенням, необхідно проаналізувати склад правопорушення, тобто передбачені нормами права ознаки, при наявності яких діяння визнається правопорушенням.
До складу правопорушення відносяться: суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна і об'єктивна сторони правопорушення.
Суб'єктом правопорушення є деліктоздатна особа, тобто особа, спроможна нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення.
Об'єктом правопорушення є суспільні відносини, що врегульовані і охороняються правом і на які посягає правопорушник.
Суб'єктивна сторона правопорушення — внутрішнє психологічне ставлення суб'єкта до вчиненого протиправного діяння та його наслідків.
Необхідною ознакою суб'єктивної сторони правопорушення є вина у формі умислу чи необережності. При умислі суб'єкт усвідомлює протиправність свого вчинку, передбачає і бажає настання його негативних наслідків (прямий умисел) чи свідомо допускає їх (непрямий умисел). При необережності особа передбачає можливість нега-
:
: