На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г.Гончаренка. — К.: Український інформаційно-правовий центр. — 2002.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 70 - 71
 
У пореволюційний період теорія правової держави вия­вилася в Радянському Союзі несумісною з ідеєю "дикта­тури пролетаріату", визначенням держави як інструменту панування одного класу над іншим. З цих же ідеологічних засад було відкинуто ідею поділу влади. Ігнорування сво­боди думки і політичних прав людини, усунення релігії як моральної основи суспільства, сувора концентрація держа­вної влади створили сприятливі умови для беззаконня і масових репресій сталінського періоду.
З другої половини 80-х років ідея правової держави відроджується й активно розробляється. В Україні над правовими проблемами державотворення плідно працюють вчені: В.Бабкін, В.Кампо, М.Козюбра, А.Колодій, М.Корні-єнко, В.Котюк, С.Лисенков, П.Мартиненко, В.Мелащенко, О.Михайленко, Є.Назаренко, В.Нор, І.Опришко, В.Погорілко, Н.Прозорова, П.Рабінович, В.Сіренко, О.Тихомиров, Є.Тихо-нова, І.Усенко, В.Шаповал, Ю.Шемшученко. Багато уваги цьому питанню приділяв В.Копєйчиков.
Поняття правової держави не може визначатися лише пануванням права в країні. За такою формальною ознакою "правовими" можна було б визнати й держави з дикта­торською формою правління, а також держави, де пере­важна частина населення живе у злиднях тощо. Суть полягає у характері тих законів, які мають бути обов'яз­ковими до виконання. Право, як зазначав філософ-гума-ніст XIX ст. М.Федорів, може узаконювати егоїзм, грубий примус, холодну об'єктивність. С.Котляревський, П.Новго-родцев, будучи прибічниками правової держави, вважали за можливе її побудову лише на засадах християнської моралі.
Саме у такому контексті правовою можна вважати державу, якій притаманні наступні ознаки:
1)  система права, заснована на нормах загальнолюд­ської моралі та принципах справедливості (від­дання кожному належного за добро і зло);
2)  правові норми, які відповідають інтересам усього суспільства або його переважної частини, за­кріплюють природні права і свободи людини і встановлюють відповідність між правами та обо­в'язками;
3)  верховенство права — неухильне виконання пра­вових норм усіма посадовими особами, усіма громадянами, установами, організаціями, об'єд-
наннями громадян тощо; виконання взаємних обов'язків як державою, так і особою; забез­печення взаємної відповідальності держави і гро­мадян;
4)  відсутність прогалин і колізій у правовій системі;
5)  наявність незалежного, непідкупного і справедли­вого суду;
6)  здійснення державних функцій переважно нена­сильницькими методами;
7)  забезпечення населенню такого життєвого рівня, за якого можливе задоволення необхідних мате­ріальних і духовних потреб; ліквідація безро­біття;
8)  виховання у громадян моральних принципів, по­ваги до праці, до надбань попередніх поколінь, дбайливого ставлення до навколишнього природ­ного середовища;
9)  відсутність аморальних засобів одержання прибут­ків як окремими індивідами, так і державою (відсутність торгівлі зброєю, порушень прав най­маних працівників, кредитів і позик під високі проценти та ін.);
10)  організація і здійснення державної влади на ос­нові принципу розподілу влад.
Звичайно, держав, які б відповідали всім цим ознакам, не існує. Однак у будь-якій державі поступова реалізація їх свідчить про рух до правової держави.
§ 20. Основні напрями формування правової держави в Україні
Конституція України (ст. 1) проголосила Україну суве­ренною і незалежною, демократичною, соціальною, право­вою державою. Правовий характер нашої держави виявля­ється, насамперед, у передбаченому Конституцією принци­пі верховенства права (ст. 8), у взаємній відповідальності держави та особи (ст. 3), у здійсненні державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6), у гарантуванні громадянам прав і свобод людини і грома­дянина.
71
70

Реклама
 

тИЦ и PR