Поточні закони регулюють усі інші суспільні відносини і приймаються більшістю депутатів від складу парламенту.
Усі закони мають вищу юридичну силу, що означає таке:
1) ніхто, крім органів законодавчої влади або референдуми, не може приймати закони, змінювати чи відміняти їх;
2) усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів;
3) у разі колізій між нормами закону і підзакон-ного нормативно-правового акта діють норми закону.
На підставі законів, з метою їх конкретизації компетентними органами, приймаються підзаконні нормативні акти, спрямовані на забезпечення виконання законів. В Україні до них належать нормативно-правові укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, акти Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим; накази, інструкції та розпорядження міністерств, відомств, держкомітетів та інших центральних органів виконавчої влади, рішення органів місцевого самоврядування; нормативні акти місцевих державних адміністрацій.
§ 16. Структура правової норми. Види правових норм
Норма права — це формально визначене, сформульоване або санкціоноване державою загальнообов'язкове правило поведінки загального характеру, реалізація якого забезпечується державними примусовими заходами.
Норми права мають певну логічну структуру: гіпотезу, диспозицію і санкцію.
У гіпотезі описуються обставини, вказуються умови, за яких вступає у дію норма, і зазначається, що саме нею слід керуватися за конкретної життєвої ситуації.
Диспозиція — частина правової норми, що вказує на те, якою повинна бути поведінка за наявності фактичних обставин, передбачених гіпотезою. Це — саме правило
:
: