§ 13. Поняття законодавства. Нормативні та індивідуальні правові акти
Поняття "законодавство" найчастіше вживається в двох значеннях, а саме: як один з основних методів здійснення державою своїх функцій шляхом видання органами державної влади законів; як сукупність чинних правових норм, що регулюють суспільні відносини (законів, підза-конних нормативних актів, назви яких у різних державах можуть різнитися, — укази, декрети, постанови, ордонан-си, накази, інструкції тощо).
Відмінність між правом і законом ґрунтується на тому, що право і закон співвідносяться між собою як зміст і форма. Закон виступає в ролі основної форми надання зовнішнього вияву нормам права, є засобом їх упорядкування. Ототожнювати право і закон не можна. В одному законі може бути кілька різних за предметом регулювання правових норм (цивільного, трудового, фінансового права тощо).
У теперішній час до самого закону нерідко висувається вимога щодо приведення його у відповідність з принципами природного права (свободи і справедливості). Лише за таких умов, згідно з теорією природного права, закон набуває якості правового.
Нормативний акт — це офіційний письмовий документ, що містить норми права. Йому притаманні такі ознаки: він відображає державну волю та вміщує юридичні норми, видається компетентними органами, має юридичну силу, документально оформлюється, охороняється державою, розрахований на багаторазове використання.
Від нормативно-правових актів слід відрізняти індивідуальні правові акти — документи, які видані на підставі відповідного нормативно-правового акта задля вирішення конкретних справ, містять індивідуально-конкретні веління, розраховані на одноразове використання та не мають загального характеру. Такий акт обов'язковий для
:
: