На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г.Гончаренка. — К.: Український інформаційно-правовий центр. — 2002.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 52 - 53
 
Право має впливати на укріплення суспільної моралі, моральне становлення особистості.
Слід підкреслити значення моральних норм у профе­сійній діяльності юриста. Покликання професійного юрис­та — діяти в інтересам суспільства, відновлювати спра­ведливість, захищати скривджених, виховувати в людині повагу до інших людей, перевиховувати громадян, які порушили закон. Чесність, непідкупність і справедливість мають бути його невід'ємними якостями.
Шляхами посилення моральної обумовленості правових норм мають бути прийняття державою таких правових норм, які відповідають високим принципам моралі, та скасування тих правових норм, які суперечать цим прин­ципам, встановлюють нерівність у правах, порушують соці­альну справедливість. Право має бути втіленням соціальної справедливості — надавати кожному те, на що він дійсно заслуговує; справедливість має бути присутньою в кожній правовій нормі.
Мораль і право пов'язані також із політичною і пра­вовою культурою.
Політична культура — це сукупність політичних по­глядів, переконань, цінностей, норм, традицій, які нахо­дять прояв в участі громадян у суспільно-політичному житті, в діяльності державних органів, політичних, дер­жавних діячів, політичних партій, рухів, об'єднань гро­мадян.
Правова культура є системою правових цінностей, част­кою духовної культури, яка відображає якісний рівень розвитку й досконалість правових відносин, дотримання законності. Правові цінності відображають рівність, спра­ведливість, стан свободи особистості, повагу до права у суспільстві. Прояви правого нігілізму є виявами низької правової культури, вони послаблюють вплив права на суспільство, перешкоджають зміцненню законності.
Правове виховання, предметом якого є право і мораль, — один з найважливіших засобів впливу на поведінку людей, формування правової культури і зміцнення законності.
Правове виховання передбачає:
1)   юридичну освіту;
2)  правову пропаганду та агітацію;
3)  правове самовиховання.
Основними завданнями правового виховання є роз'яс­нення громадянам змісту правових норм, переконання їх у доцільності і справедливості цих норм, навчання методів і засобів їх застосування, формування навичок правової по­ведінки, привернення особи до цінностей правової куль­тури. Результати правового виховання виявляються у то­му, що людина починає вимогливо ставитися до себе та до інших, дає вчинкам правову оцінку.
§ 11. Джерела (форми) права
Термін "джерела права" тлумачиться неоднозначно. Його розуміють і як матеріальне джерело права (суспільно-економічні відносини, правові концепції, характер та особ­ливості ведення господарства та ін.), і як історичну па­м'ятку права, з якої ми одержуємо знання про існуюче в давні часи право (Кодекс Юстиніана, "Руська правда", "Права, за якими судиться малоросійський народ" та ін.), і як формальне джерело права — спосіб вияву змісту і закріплення правил поведінки, що встановлюється дер­жавою, — "джерело (форма) права".
Основні джерела права такі.
Правовий звичай — звичаєве правило поведінки, яке санкціонується та забезпечується державою. Значна роль належала правовим звичаям у рабовласницькому суспіль­стві, в умовах феодалізму. Так, "Закони XII таблиць", "Салічна правда", "Руська правда" є переважно збірками звичаєвого права. Правовий звичай був дуже поширений в Україні і діяв у сільських місцевостях до XX ст.
Правовий (судовий чи адміністративний) прецедент — рішення компетентного органу держави, якому надалі на­дається формально обов'язковість при розв'язанні в май­бутньому всіх аналогічних судових чи адміністративних справ. Ця форма права поширена в СІЛА, Великобританії та інших країнах, де є система загального права.
Нормативний договір — письмовий документ, в якому правила поведінки у відносинах між собою встановлюють кілька суб'єктів (учасників договору). Наприклад, колек­тивний договір у трудових правовідносинах, договір про утворення федерації у державно-правових відносинах. Це продукт узгодження, компромісу сторін, який містить пра­вила, обов'язкові для його учасників.
52
53

Реклама
 

тИЦ и PR