Стр. 42 - 43 || Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г.Гончаренка. — К.: Український інформаційно-правовий центр. — 2002.


	На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF

Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г.Гончаренка. — К.: Український інформаційно-правовий центр. — 2002.

<< Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка >>

Реклама

Сторінки 42 - 43



	§ 7. Форми політичного (державно-правового) режиму Політичний режим виявляється в сукупності засобів, прийомів і способів реалізації державної влади, що відображають її характер і зміст з точки зору співвідношення демократичних і недемократичних засад. Розрізняють два основних види політичного режиму — демократичний та антидемократичний. Демократичний державний режим пов'язаний з народовладдям, захистом прав людини, принципом законності і правопорядку. Основними ознаками демократичного режиму є: 1) проведення виборів вищих і місцевих представницьких органів; 2) плюралізм у політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людей; 3) рівноправність людей, гарантії здійснення ними своїх прав, виконання своїх обов'язків; 4) демократизм правосуддя, пріоритет методів переконання перед методами примусу тощо; 5) підконтрольність органів і посадових осіб державної влади суспільству. Антидемократичний державний режим пов'язаний із запереченням народовладдя, прав і свобод людини. До антидемократичних режимів належать тоталітарні, фашистські, авторитарні режими. За тоталітарного режиму держава здійснює тотальний, тобто повний, всеохоплюючии контроль над всіма сферами життя суспільства. Існує, як правило, одна правляча партія, значний партійний і державний апарат, що надзвичайно централізується. Панує одна офіційна ідеологія. Фашистський режим є однією з форм тоталітарного режиму, коли існує ідея зверхності однієї нації або раси. Ідея обґрунтовується тим, що нація (раса), визнана вищою, гідна кращого життя, ніж інші — неповноцінні, які можуть використовуватися як робоча сила або навіть знищуватися. В таких країнах правовий статус громадян залежить від національної належності. Цим країнам притаман-	на агресивна зовнішня політика, зорієнтована на захоплення чужих земель та поневолення інших народів. Авторитарний режим посідає проміжне місце між тоталітарним і демократичним режимами. Він характеризується концентрацією влади в руках одного чи кількох органів державної влади, можливістю позазаконного застосування насильства чи звуженістю сфери гласності та виборності державних органів. За такого режиму офіційна ідеологія часто намагається створити авторитет одній або кільком особам правлячої еліти, акцентуючи увагу на турботі цих осіб про народ, державу тощо. Для характеристики державної влади застосовуються й такі поняття: 1) тиранія — одноосібна влада за умов крайньої централізації органів державної влади та управління і застосування жорстоких репресій щодо противників цього режиму; 2) охлократія — влада натовпу, юрби, нехтування законами, використання такої ситуації у власних інтересах політичними авантюристами та кримінальними елементами; 3) теократія — форма влади, за якої певною мірою наближені релігійні та державні органи, державні закони та релігійні принципи (цінності). У теперішній час мусульманські теократичні режими прийнято називати фундаменталістськи-ми (Іран, Лівія, Афганістан).
		§ 8. Держава і право, які існували на території сучасної України Історія державності на території України складна і суперечлива. На території нашої Батьківщини в різні часи виникали, існували і занепадали різні держави. Першими на шлях державотворення вступили кочові племена північного Причорномор'я усередині І тис. до н.е. — кімерій-ці, скіфи, сармати, готи, гуни. Традиції та досвід державного життя на ці території були принесені греками-пересе-ленцями, що в VII—V ст. до н.е. заснували міста-держави (поліси) Tip, Ольвію, Херсонес, Понтікапей. Державність у східних слов'ян. На рубежі IV—V ст. у східних слов'ян відбувається процес розпаду первісного су-

	42	43

Реклама