Стр. 38 - 39 || Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г.Гончаренка. — К.: Український інформаційно-правовий центр. — 2002.


	На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF

Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г.Гончаренка. — К.: Український інформаційно-правовий центр. — 2002.

<< Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка >>

Реклама

Сторінки 38 - 39



	3) соціального обслуговування (фінансування охорони здоров'я, пенсійне забезпечення, допомога безробітним та ін.); 4) охорони та захисту всіх форм власності; 5) охорони правопорядку, прав і свобод людини і громадянина; 6) екологічна (охорона, відновлення і поліпшення природного середовища); 7) інші. Зовнішні функції — це основні напрямки діяльності держави за її межами у зносинах з іншими державами, міжнародними організаціями і світовим суспільством в цілому. Зовнішні функції Української держави такі: 1) організація співробітництва з іншими державами, міжнародними організаціями і світовим суспільством у цілому; 2) оборона від нападу ззовні, охорона державних кордонів; 3) підтримка миру і мирного співіснування держав, запобігання війнам, ліквідація зброї масового знищення; 4) екологічна; 5) участь у вирішенні інших світових глобальних проблем сучасності. Внутрішні і зовнішні функції кожної держави тісно пов'язані, оскільки зовнішня політика держави значною мірою залежить від внутрішніх умов існування країни. Основні методи здійснення функцій держави: 1) переконання — виховання населення у дусі необхідності сприяння виконанню функцій держави; 2) заохочення — пропаганда позитивного досвіду здійснення функцій держави та надання певних переваг колективам і особам, сприяють її здійсненню; 3) примус — можливість застосування або реальне застосування до суб'єктів, які утруднюють здійснення функцій держави заходів щодо притягнення їх до юридичної відповідальності.	Основними формами здійснення функцій держави є: правотворча (створення законів та інших правових актів), виконавча (реалізація правових норм, їх втілення в життя та контроль за їх виконанням), охоронна (скасування незаконних актів, припинення неправомірних дій, відновлення законності та ін.).
		§ 6. Форми держави Форма держави — сутність трьох елементів: форми правління, форми державного устрою і політичного (державного) режиму. 1. Форма правління — це організація верховної державної влади, тобто порядок утворення вищих державних органів, їх компетенція та взаємовідносини між ними. Для з'ясування форми правління слід встановити, як формуються вищі органи державної влади, яка їх структура і обсяг владних повноважень, як вони взаємодіють з народом і один з одним. Відомі дві форми правління: монархія і республіка. Монархія — це така форма правління, за якої верховну владу в державі повністю або частково здійснює одна особа, що належить до правлячої династії (фараон, король, шах, цар, імператор, негус та ін.) і одержує її (владу), як правило, за спадкоємством і на все життя, а не на певний строк. Монарх не несе юридичної відповідальності за свої діяння. Монархія буває необмеженою та обмеженою. За необмеженої монархії монарх ні з ким не ділить верховну владу і сам видає закони, призначає чиновників на вищі посади, творить вищий суд і управляє державою на свій розсуд. Необмежена монархія була характерна для держав минулих епох, але як виняток збереглась і до наших днів (Саудівська Аравія). Обмежена парламентська монархія — це монархія, за якої влада монарха суттєво обмежується конституцією. Реальна влада у країні належить парламенту та уряду, члени якого (міністри) підпорядковані парламенту. Монарх є символом єдності нації, народу, держави, він забезпечує стабільність суспільства, виконує представницькі функції. Таких монархій чимало у сучасному світі: Англія, Швеція, Норвегія, Нідерланди, Бельгія, Данія, Іспанія, Люксембург, Японія та ін.

	38	39

Реклама