На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г.Гончаренка. — К.: Український інформаційно-правовий центр. — 2002.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 36 - 37
 
Суверенітет. Це політико-правова властивість держав­ної влади, яка охоплює:
а)  верховенство державної влади на території краї­ни, можливість самостійно вирішувати важливі питання суспільного життя, встановлювати за­гальнообов'язкові для всіх членів суспільства пра­вила поведінки;
б)  єдність державної влади — тобто наявність у дер­жаві лише законодавчо встановлених державних органів, відсутність будь-яких не передбачених законом паралельних структур влади;
в)  незалежність державної влади, що означає неза­лежність її на міжнародній арені.
У суспільно-політичній літературі застосовуються ще поняття — національний суверенітет (право націй на ство­рення власної держави) і народний суверенітет (здійснення народовладдя в державі).
Наявність публічної політичної влади, що виявляється в існуванні груп людей, які не приймають участі у вироб­ництві матеріальних благ, а здійснюють владні управ­лінські функції і здатні впливати на суспільні відносини шляхом застосування примусу.
Механізм держави — система державних організацій, які здійснюють функції та завдання держави (державні підприємства, установи і органи).
Наявність загальнообов'язкових правил поведінки — правових норм. Держава видає закони та інші акти, норми яких є загальнообов'язковими на всій території держави.
Система податків. Це збір коштів, які держава в певній пропорції збирає з населення, підприємств, орга­нізацій для утримання державного апарату, здійснення загальнокорисних цілей — фінансування освіти, культури, охорони здоров'я, природоохоронних заходів тощо.
Держава є універсальною політичною формою орга­нізації суспільства, центральним елементом політичної сис­теми, тому що:
1) у кожній країні може бути багато політичних організацій, а держава існує лише одна;
2)  лише держава може вирішувати будь-які загаль­носуспільні справи, а решта організацій вирішу­ють, як правило, справи, що стосуються лише частини суспільства;
3)   лише держава має право виступати від імені всього населення країни;
4)  лише веління держави, втілені у правові норми, є загальнообов'язковими.
Термін "держава" може вживатись і в інших зна­ченнях. Так, інколи поняття "держава" ототожнюють з поняттям "країна", тобто з певною територією, що стано­вить єдність населення, історії, природних умов тощо.
§ 5. Внутрішні та зовнішні функції держави
Функціями держави є основні напрямки (сторони, ви­ди) діяльності держави всередині країни і на міжнародній арені для досягнення певних цілей.
Під цілями діяльності держави розуміється бажаний результат внутрішньої та зовнішньої політичної, економіч­ної та іншої діяльності держави. У функціях проявляється соціальне призначення держави.
Функції держави класифікуються по-різному. За озна­кою часу здійснення розрізняють функції постійні (підтри­мання правопорядку, оборона) та тимчасові (ліквідація на­слідків стихійного лиха), за сферами суспільного життя — економічні, соціальні, політичні, а також здійснювані у духовній сфері.
Залежно від напрямів діяльності щодо меж країни дер­жавні функції поділяють на внутрішні та зовнішні.
До внутрішніх функцій належать напрями діяльності держави, в яких конкретизується її внутрішня політика відносно економічних, ідеологічних, екологічних, культур­них та інших сторін життя суспільства.
Внутрішніми функціями Української держави є такі:
1)   економічна (планування і прогнозування еконо­мічного розвитку, формування бюджету, встанов­лення системи податків);
2)   культурно-виховна;
36
37

Реклама
 

тИЦ и PR
     


Законодавство в історії : Журнали 'Право України' : Опорні конспекти : Реферати : Юридичні словники