Стр. 32 - 33 || Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г.Гончаренка. — К.: Український інформаційно-правовий центр. — 2002.


	На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF

Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г.Гончаренка. — К.: Український інформаційно-правовий центр. — 2002.

<< Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка >>

Реклама

Сторінки 32 - 33



	Л.Гумплович, який стверджував, що у знищенні і підкоренні слабких проявляється природний закон боротьби за існування, а також німецький правознавець і філософ цього ж періоду Є.Дюрінг, на думку якого відносини між індивідами з'ясовуються шляхом насильства, так званої "робінзонади". Прихильно ставилися до теорії прибічники нацизму і расизму, вони проголошували насилля найважливішим чинником розвитку, а гуманізм — виправданням слабовілля. Теорія конвергенції У пошуках відповіді на історичну перспективу розвитку держави і права чимало дослідників другої половини XX ст. зверталися до так званої теорії конвергенції (від лат. convergentio — зближення, сходження). За цією теорією, в ході історичного розвитку поступово зникають істотні відмінності між капіталізмом і соціалізмом і відбувається їх зближення, злиття. Кожна система запозичує в іншої усе найкраще і ліквідує негативні економічні, політичні, правові та інші моменти своєї державності. Представники теорії — російський емігрант, професор Гарвардського університету П.Сорокін, американський соціолог, економіст, історик Х.Ростоу. Певною мірою з цією теорією збігаються погляди відомого українського вченого, народного депутата України професора М.Павловського, який у книзі "Шлях України" обґрунтовує ідею "соціалізованого капіталізму". Космічна теорія Поява держави за цією теорією пояснюється втручанням інопланетних цивілізацій. Анархізм (від грецьк. "безвладдя") У XIX—XX ст. набуває поширення теорія анархізму. Представники цієї теорії виступали і виступають за максимальне обмеження, або навіть знищення всякої державної влади і приватної власності, за створення федерації дрібних автономних асоціацій (об'єднань) виробників. Різновидністю анархізму є анархо-синдикалізм, в теорії якого передбачається передача всієї влади в суспільстві профспілкам. Основними провідниками анархістських ідей були М.Штірнер, П.Ж.Прудон, М.Бакунін, П.Кропоткін. Ідею анархізму в Україні прагнув втілити Н.Махно.	Слов'янофільська теорія
		В основу цієї теорії покладено ідею самобутності суспільного і державного розвитку слов'янських народів. Погляди представників слов'янофільського напрямку суспільної думки в XIX—XX ст. засновувались на протиставленні ідеології слов'янських народів, яким притаманні релігійність, "єдність духу" відчуттів і розуму, колективізм, любов до ближнього, ідеології народів Західної Європи, яким притаманні індивідуалізм, раціоналізм, розсудливість, культ матеріального прогресу. Найвищою духовною цінністю слов'ян, що обумовлює характер їхньої державності, слов'янофіли вважали "соборність", тобто поєднання свободи і єдності багатьох людей на основі їх спільної любові до одних і тих же абсолютних цінностей, якими є вчення православної церкви та її святих отців. Слов'янофіли заперечували як революційний соціалізм, так і буржуазну демократію з її "фабричними відносинами" та "формально-логічною законністю". За поглядами слов'янофілів, на Заході держава виникла на основі насильства і завоювання, а в Древній Русі — внаслідок "природнього розвитку національного життя". Слов'янські держави минули період жорстокого рабовласницького суспільства. Для слов'янофілів характерна ідеалізація суспільного ладу Київської Русі та общинного способу життя. Слов'янофільство виступає як антипод орієнтації суспільної думки на західноєвропейський (буржуазний) шлях соціального розвитку. Теоретики слов'янофільства в західному світі вбачають культ індивідуалізму під виглядом "загальнолюдських цінностей", пріоритет матеріального над духовним, масовий егоїзм і раціоналізм. Водночас, слов'янофіли не заперечують необхідності запозичення кращих надбань західних країн. Державна влада, на їхню думку, має бути централізованою, а народу необхідно надати можливість вирішувати питання місцевого самоврядування, місцевих проблем господарського, культурного і соціального життя. Політичні свободи, вважають вони, є відносним і негативним явищем, а справжнє завдання держави — творити правосуддя, стежити за моральністю і святістю законів, охороняти гідність людини, сприяти землеробській праці, общинному землеволодінню і, таким чином, слугувати не тимчасовим, а вічним цілям. Слов'янофіли виступають прихильниками переважно монархічних форм державного правління.

	32	2 2—211	33

Реклама