вид політичної влади втілюється в державно-правових інститутах і призначається для регулювання суспільних відносин. Державна влада носить офіційний публічний характер. У межах країни вона є найвищою, повною, верховною і незалежною.
Державна влада має свої особливості:
1) здійснюється від імені держави;
2) впроваджується в життя силою держави;
3) регламентується за допомогою права і здійснюється в офіційно встановлених межах і лише певними засобами.
Верховенство державної влади виявляється в її універсальності (її владна сила поширюється на все населення і всі громадські організації країни), в її повноваженнях (державна влада може відмінити будь-який прояв іншої суспільної влади), а також в наявності таких засобів впливу, якими ніяка інша суспільна влада не володіє (наприклад, монополія законодавства, правосуддя).
У демократичному суспільстві державна влада набуває форми народовладдя. її першочерговими завданнями стають: втілення свободи і справедливості у відносинах учасників суспільного життя; захист та охорона прав і законних інтересів особи та родини (сім'ї); функціонування державних органів на основі права; реалізація повноважень держави не лише через примус, а й через силу громадської думки; забезпечення рівних для всіх можливостей у сферах життєдіяльності людей, на базі принципів соціальної справедливості, гуманізму і загального блага.
З давніх-давен людство мріяло про державу соціальної справедливості. Ці мрії знайшли відбиток у творах Пла-тона, Аристотеля, Фоми Аквінського, Т.Мора, Т.Кампа-нелли, А.Сен-Сімона, Ш.Фурье, О.Герцена, М.Драгоманова, С.Булгакова, П.Флоренського та багатьох інших мислителів.
У загальнофілософському розумінні справедливість — це розподіл блага і зла між людьми, зокрема співвідношення між роллю окремих особистостей в житті суспільства та їх соціальним становищем, працею і винагородою, вчиненим діянням і віддачею, достоїнством людини та її суспільним визнанням, між правами та обов'язками, злочином і покаранням.