|
|
Указ Катерини II
про остаточне закріпачення селян
на Лівобережній і Слобідській Україні
(З травня 1783 р.)
(Витяги)
I. 8. Для певного і правильного одержання казенних прибутків у на-місництвах Київському, Чернігівському і Новгород-Сіверському, щоб запобігти всяким втечам і обтяженню поміщиків і інших сільських жителів, кожному з поселян залишитися на своєму місці і при своєму званні, де він записаний нинішньою останньою ревізією, за винятком тих, які відлучилися до оголошення цього нашого указу. На випадок же втеч після оголошення цього указу діяти за загальними державними постановами.
9. Містам, що знаходяться в намісництвах Київському, Чернігівському і Новгород-Сіверському, надати рівні вигоди і переваги, якими на підставі дарчих грамот наших предків користуються міста Київ, Чернігів, Ніжин і інші, передбачаючи, між іншим, спільні настанови, які ми видаємо для міст нашої імперії, і, крім цього, сприяти перетворенню їх в квітучий стан...
12. Все це йде мова про такі міста, які не можуть підлягати ніяким сумнівам, з приводу яких не може бути суперечок і які складаються із мешканців казенного відомства і нікому не віддані у володіння. Щодо міст, про які йдуть суперечки, то тут треба спочатку розглянути і вирішити звичайним порядком, кому вони належать. Але через те, що майже в усіх малоросійських містах за дворянами і чиновними людьми з різних нагод приписані двори з селянами та землі, потрібно запропонувати тамтешньому нашому генерал-губернатору намагатися придбати їх на користь міста шляхом купівлі або обміну, щоб таким чином цілком очистити міста від усього їм не властивого.
15....Право на викуп майна найближчими родичами, про яке в малоросійських правах немає ніякої постанови, поширити і на губернії Київську, Чернігівську і Новгород-Сіверську, оскільки воно відноситься до загального державного законодавства.
II. ...Ми визнали за необхідне вчинити однакове розпорядження і щодо тих повітів, із яких складалась колишня Слобідська Українська губернія і які тепер увійшли до складу Харківського і частково Курського і Воронезького намісництв.
Хрестоматія з історії Української РСР. — К, 1959. — Томі. — С 507.
|
Указ Катерини II про утворення
Катеринославського намісництва
(12 січня 1784 р.)
Повідомивши Сенат нашим указом від ЗО березня 1783 р. про підготовку до заснування Катеринославського намісництва згідно рішень від 7 листопада 1775 p., звеліли ми... Катеринославському генерал-губернатору князю Потьомкіну подати нам (пропозиції) про необхідність збільшення числа повітів, якщо це виходитиме з площі земель та кількості населення, чи про утворення області з метою зручнішого управління.
Згаданий генерал-губернатор виконав цей наказ. Ми після розгляду запропонованого нам поділу губерній з картою звеліли: Перше. Губернському місту під назвою Катеринослав бути для кращої вигоди на правому боці ріки Дніпра біля Кайдака. Друге. Утворити Катеринославське намісництво з 15 повітів, а саме: Катеринославського, Новомосковського, Олек-сопільського, Кременчуцького, Полтавського, Костянтиноградського, Слов'янського, Бахмутського, Донецького, Маріупольського, Павлоградського, Херсонського, Ольвіопільського, Єлисаветградського і Олександрійського. Третє. Внаслідок цього генерал-губернатору зробити розпорядження, які, згідно з назвою повітів, треба заснувати наново міста. Четвер-т є. Також йому доручаємо встановити рубежі цього намісництва.
Хрестоматія з історії Української РСР. — К., 1959. — Том І. — С 538—539.
Жалувана грамота дворянству (1785 р.)
(Витяги)
...С новыми выгодами и приращением нашей империи, когда пользуемся всякою внутреннею и внешнею повсюду тишиною, мы подвиг свой вящше и вящше устремляем к непрерывному упражнению доставить нашим верноподданым во всех нужных частях внутреннего государственного управления твердые и прочные постановления ко умножению благополучия и порядка на будущие времена; и для того во-первых достойно находим, простерти наше попечение к нашему вернолюбезному подцано-му российскому дворянству, имея в памяти вышесказанные его заслуги, ревность, усердие и непоколебимую верность самодержцам всероссийским, нам самим и престолу нашему оказанные в наисмутнейшие времена, как в войне, так и посреди мира. А подражая примерам правосудия, милосердия и милости в бозе почивающих, российский престол украсивших и прославивших предков наших, и движимые будучи собственною нашею матернею любовию и отличною признательностию к российскому дво-
|
|
:
: