|
|
таковаго насилника и помощников его смертию казнить, награждение же за безчестие по званию насилованной из имений его ж насилника и помощников его имеет быть уплачено.
Глава 24. О ворах и наказании и казни их,
також и о протчем по делам татейным
Артикул 9
За какую покражу вора смертию казнить или не казнит
Пункт 1
Всякий вор на воровстве пойманный с поличным ли, или без поличного в суд приведенный, но правными доводами изобличенный, если покража явится ценою выше двадцати рублей, имеет быть повешен, а вещи покраденные, если на лице сищутся, возвратить, а если не сищутся, то за оные и за убытки наградить истцу из имения того вора должно.
Пункт 5
Ежели который вор трикратно на воровстве хотя и малых вещей пойман, к суду представлен и доводами изобличен будет, таковаго смертию казнить, повесить, а за покражу и убытки истцу из имения его наградить.
Глава 25. О приводимых в суда по криминалным делам людех,
кои по каким подозрителствам роспросу и мучению не подлежат,
а кои подлежат; також о смертной эзекуции над виноватими
и о палаче или кате, и о содержании в судах книг, называемых
чорных и протестных
Артикул 1
Что имеет судиям в разсмотрении прежде роспроса и мучения опороченных и подозрителных людех
Всяким судиям ведать должно как тяжкий есть грех под видом права члвка неправедно погубить, или на здоровю изувечить, либо чести его лишить, и для того надлежит прилежно предразсуждать, кого и в каких делах опороченного либо оговоренного достойно взять в роспрос или на мучение, а кого от сего и освободить, ведая же над собою праведного судию всех Бга и его страшнаго суда боясь, дабы невинная кровь от рук их не была взискана и отмщение Божие за неправость не последовало с великим •разсуждением и опасением приступать должны к самому мучения делу (буди инако сему быть не возможно), се же дабы правилно исправлятись могло, имеють поступать по нижеследующим правным артикулам.
Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 р.— К., 1997.
|
Універсал гетьмана К. Розумовського
про обмеження права переходу селян
на Лівобережній Україні
(22 квітня 1760 p.)
...За поданим донесенням в нашу Генеральну військову канцелярію від Генерального військового суду представлено, що в цьому Генеральному суді заслухано дві справи, які проведено і вирішено у Миргородській полковій канцелярії за позовом колезького асесора грузинського князя Давида Церетелі, на колишнього його підданого хорольського жителя Данила Корабленка про відмову його (Корабленка) повернутися у володіння Церетелі і про інше, про що, між іншим, в рішенні Миргородської канцелярії визнане, що Корабленка не слід звинувачувати як відповідача за те, що він не перейшов на попереднє місце проживання, оскільки, мовляв, за указом від 18 серпня 1749 року малоросійському народу дозволений перехід з місця на місце. Худобу ж, коней, овець і все рухоме і нерухоме майно, що було в Корабленка тоді, коли він покинув володіння позивача, повинен він, Корабленко, на основі права залишити за позивачем; а за розглядом, мовляв, Генерального суду, хоча на основі статуту книги, 12 розділу, 14 артикула сказано: утікачів з жінками і дітьми та їх пожитками віддавати поміщику, але на основі вищезгаданого указу малоросійським жителям дозволений перехід з місця на місце. Що ж до пожитків, які є у втікачів, то цього в згаданому указі не сказано, чи їх повинні відбирати поміщики при переході, чи вони повинні залишитись при тих, хто переходить. Потім, оскільки Генеральний суд за позовом Церетелі не сміє присудити на його користь як самого згаданого підданого Корабленка, так і його (Корабленка) рухомого майна, Генеральний суд просив від Генеральної військової канцелярії, як йому діяти в цьому і інших, подібних випадках...
...У височайших, власноручного її імператорської величності підпису грамотах, у першій — від 18 грудня 1749 року при обранні гетьмана Малої Росії сказано, що її імператорська величність зводили обіцяти своїм імператорським словом новообраному гетьману і всім вірним підданим малоросійського народу всі вольності, права і привілеї, які вони мали з часу прийняття під Російську державу Богдана Хмельницького з військом Запорозьким і усім малоросійським народом, непорушно тримати...
Через те на виконання цієї височайшої її імператорської величності грамоти, що дана нам на уряд гетьманської гідності, якою наказано нам управляти всякими військовими і цивільними справами на основі військових прав, колишніх звичаїв та встановлених пунктів і в нагляд вищезгаданих малоросійських прав, конфірмованих указами малоросійському наро-
|
|
:
: