На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В. Д. Гончаренка.— 3-тє вид., перероб. Уклад. В. Д. Гончаренко, О. Д. Святоцький.— К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — 800 с.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 98 - 99
 
«Статті Богдана Хмельницького»,
стверджені царем і боярською думою,
які визначали становище України
в складі Російської держави
(27 березня 1654 р.)
Б'ють чолом великому государеві цареві і великому князеві Олексію Михайловичу, всеї Великої і Малої Росії самодержавцеві і многих держав государеві й обладателеві піддані його царського величества Богдан Хме­льницький гетьман Запорозького війська і весь мир християнський росій­ський, аби його царське величество пожалував їх тим (дав їм те), про що битимуть чолом (проситимуть) посланики їх, а вони його царському вели­честву служитимуть во-віки в усім що їм государ повелить.
1. Щоб по містах урядники були обирані з людей того гідних, будуть вони повинні підданими царського величества правити, і всякі доходи по правді віддавати до казни. А то тому, що воєвода царського величества, приїхавши, почав би права їх ламати і якісь устави заводити, і то було б (Українцям) прикро; а як будуть старшими місцеві, свої люди, то вони бу­дуть поводитися згідно з місцевими правами.
Що до сеї статті царське величество пожалував — велів бути по їх прошению. Мають по містах бути урядниками війти, бурмистри, райці, лавники, і доходи всякі грошеві і хлібні збирати на царське величество і віддавати до государевого скарбу тим людям, которих пришле царське ве­личество. І ті прислані люде, котрих царське величество пришле до того збору грошей, мають доглядати зборщиків, щоб робили по правді.
2. Писареві військовому по милости царського величества щоб дава­но 1000 золотих польських на підписків (канцеляристів), на судей військо­вих по 300 золотих польських, на писаря судейського по 100 зол., на хорун­жого сотенного по 30 зол., на бунчужного гетьманського 50 зол.
Царське величество пожалував, велів бути по їх проханню; а давати ті гроші з тамошніх доходів.
3. На писаря і на судей військових, на 2 чоловіка, і на всякого полков­ника, осаулів військових і полкових щоб було по млину, для прогодован-ня, тому що несуть великі видатки.
Царське величество пожалував, велів буть по їх проханню.
4.  На роботи військової армати, на пушкарів і всіх робочих людей, що бувають при арматі, аби царське величество зволив вчинити милости­ву ласку на зимове прогодованнє і пристановище; також на арматного обозного 200 зол., а на хорунжого 50 зол.
Царське величество пожалував, велів дати з тамошніх доходів.
5. Послів, котрі здавна приходять з чужих країв до війська Запорозь­кого аби було вільно приймати, а коли б було щось противне царському
величеству (в сих посольствах), мусять вони (козаки) сповіщати царське величество.
До сеї статті царське величество велів: послів з добрими ділами при­ймати і відправляти, і писати царському величеству вірно і скоро, за чим вони приходили і з чим їх одправлено. А котрі посли будуть присилатися з справами противними царському величеству, тих послів і посланників за­тримувати в війську та писати про них зараз же до царського величества, а без дозволу царського назад їх не відправляти. А з турецьким султаном і з польським королем без волі царського величества не мати зносин.
6.  Про митрополита київського дано послам устний наказ. А в роз­мовах посли били челом, щоб царське величество велів дати свою госу-дарську жаловану грамоту на його маетности.
Царське величество пожалував: митрополитові і всім людям духов­ного чину велів дати свою государську жалувану грамоту на маетности, которими вони тепер володіють.
7.  Аби царське величество зволив післати своє військо під Смо­ленськ не гаючися ні трохи, аби неприятель не міг собі ради дати і сполу­читися з иншими (військами), бо тепер війська (польські) потомлені — не­хай не вірять ніякому лукавству (Поляків), коли б почали що вимишляти.
Царське величество постановив на неприятеля свого польського ко­роля йти самому і бояр та воєводів післати з великим військом, як просох­не і почне бути паша.
8. Аби наемного війська тут на польськім пограничу, для безпечнос­те було з 3000 або скільки буде воля царського величества — хоч і більше.
Військові люди царського величества на пограничу для охорони України завсіди були і надалі будуть стояти.
9. Завсіди був такий звичай, що війську Запорозькому плачено. Б'ють чолом і тепер царському величеству, аби давано на полковника 100 єфим­ків, на осаулів по 200 золотих, на осаулів військових по 400 зол., на сотни­ків по 100 зол., на козаків по 30 золотих польських.
Попередніх літ присилав до царського величества гетьман Богдан Хмельницький і все військо Запорозьке і били чолом багато разів, щоб йо­го царське величество їх пожалував, уступився за них задля православної християнської віри і святих божих церков, прийняв їх під свою високу ру­ку і дав поміч на неприятелів. Великому государеві нашому в тім часі не можна було вас прийняти під свою государську високу руку, тому що у його цар. величества була вічна згода з королями польськими і в. кн. ли­товським. А хоч з королівської сторони батькові цар. величества святої памяти вел. государеві Михайлові Федоровичеві і дідові його, святійшому патріархові Філаретові Никитичови, і великому государеві нашому Олек-лєві Михайловичу сталося багато нечести і ганьби, то в тім згідно з коро­лівськими грамотами і соймовими постановами царське величество чекав
98
7*3-70
99

Реклама
 

тИЦ и PR