|
|
судареву грамоту боярин Василь Васильович гетьманові віддав, то ту государеву грамоту гетьман прийняв з великою радістю. А прийнявши государеву грамоту, поцілував її і, розпечатавши, віддав писареві Іванові Виговському і велів йому прочитати при всіх Війська Запорозького начальних і всяких інших людях вголос.
І ту государеву грамоту писар Іван Виговський читав усім людям вголос. І, вислухавши государеву грамоту, гетьман, і полковники, і всяких чинів люди зраділи государевій милості. І говорив гетьман, що великому государеві цареві і великому князеві Олексієві Михайловичу, всієї Росії самодержцеві, він, гетьман Богдан Хмельницький, з усім Військом Запорозьким служити і прямити від усієї душі і за государеве багаторічне здоров'я голови свої віддати раді, і віру государеві вчинити, і в усьому, по його государевій волі бути готові.
Хрестоматія з історії Української РСР. — К, 1959. — Том 1. — С 293—295.
Розповідь літопису Самовидця про входження України до складу Росії
Року 1654. На початку того року присланий був від його царської пресвітлої величності Олексія Михайловича, всієї Росії самодержця, ближній боярин і дворецький Василь Васильович Бутурлін з іншими боярами і багатьма стольниками і дворянами великим послом до гетьмана Хмельницького на бажання його і всього Війська Запорозького, чинячи постанову, як мають бути під високодержавною його царської величності рукою. Ради цих великих його царської величності послів скликав гетьман Хмельницький в Переяславі всіх полковників, сотників і отаманів і сам приїхав у Переяслав на день богоявления господнього і там рада була, на якій усі полковники і сотники з товариством, що при них було, згодилися бути під високодержавною його величності рукою, не бажаючи вже більше жодним способом бути підданими королеві польському і давнім панам, ані теж приймати до себе татар; про що на тій нараді в тому місяці січні і присягу приніс гетьман Хмельницький зо всіма полковниками, сотниками і отаманією і всією старшиною військовою, і взяли велике жалування його царської величності, соболями і зараз по всіх полках розіслали стольників в супроводі козаків, щоб як козаки, так і війти з усім суспільством присягу принесли на вічне підданство його царській величності.
Що по всій Україні весь народ з охотою це зробив. А боярин і дворецький Василь Васильович Бутурлін повернувся до Москви до його царської величності, і чимала радість між народом сталася.
Хрестоматія з історії Української РСР. — К., 1959. — Том І. — С 295—296.
|
Прохання до Олексія Михайловича
про підтвердження прав і привілеїв
українського народу
(17 лютого 1654 р.)
Божиею милостию, великий государю царю и великий княже Алексею Михайловичю, всеа Великия и Малыя Русий самодержче и многих государств государю и облаадателю, твоему царскому величеству, мы Богдан Хмельницкий, гетман Войска Запорожского, и все Войско Запорожское и весь мир христианский росийский до лица земли челом бьем.
Обрадовався вельми с пожалова[нья] великого и милости неисчет-ные [твоего] царского величества, которую нам изволил твое царское величество показать, много челом бьем тебе государю нашему, твоему царскому величеству, и служити прямо и верно во всяких делех и повелениях царских твоему царскому величеству будем во веки. Только просим вельми, яко и в грамоте просили есмя, изволь нам твое царское величество в том всем пожалованье и милость свою царскую указати, о чем посланники наши от нас твоему царскому величеству будут челом бити.
1. В начале изволь твое царское величество потвердити права и вольности наши войсковые, как из веков бывало в Войске Запорожском, что своими правами суживалися, и вольности свои имели в добрах и в судах; чтоб ни воевода ни боярин ни стольник в суды войсковые не вступалися, но от старших своих чтоб товарышество сужены были: где три человека казаков, тогда два одного должны судити.
2. Войско Запорожское в числе 60 000 чтоб всегда полно было.
3. Шляхта, которые в Росии обретаются и веру, по непорочной заповеди Христове тебе, великому государю нашему, твоему царскому величеству, учинили, чтоб при своих шляхетцких вольностях пребывало, и меж себя старших на уряды судовые обирали и добрами своими и вольности владели, как при королех польских бывало; чтоб и иныя, увидя таковое пожалованье твоего царского величества, клонилися под область и под крепкую и высокую руку твоего царского величества со всем миром християнским. Суды земские и градцкие через тех урядников, которых они сами себе добровольно оберут, исправливаны быти имеют, как и перед тем. Тако же шляхта, которые казну свою имели, по крепостям, на ма-етностях, тогда и ныне любо чтоб им те деньги поплачены, или на местностях додерживано.
4. В городех урядники чтоб из наших людей обираны были на то достойные, которые должны будут подданными твоего царского величества управляти и приход належачей, в правду, в казну твоего царского величества отдавати.
|
|
:
: