Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посібник
для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В. Д. Гончаренка.— 3-тє вид., перероб. Уклад. В. Д. Гончаренко, О. Д. Святоцький.— К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — 800 с.
І так народ посполитий на Україні, почувши про розгром військ коронних і про гетьманів, зараз почали скупчуватися в полки, не тільки ті, котрі козаками бували, але й ті, які ніколи козацтва не знали. Що бачачи! пани державці українні, не тільки старости, що по містах перебували, але й сам князь Вишневецький, який мало не все Задніпря мав у своєму підданстві, маючи при собі кільканадцять тисяч люду воєнного грошового, крім драгунії і вибранців, яких із підданих своїх вчинив був по всіх містах незлічену кількість, — мусив утікати і відступати з України, з міст своїх, з княгинею і з сином своїм Михайлом, котрий потім королем польським був. З боку ж Хмельницького, гетьмана Війська Запорозького, котрий уже після розгрому військ коронних все гетьманство прийнявши, за упрощениям усього війська козацького,... зараз від його боку козацтво, по різних містах розійшовшися, полковників собі понастановлявши, де тільки знайшлася шляхта, слуги замкові, євреї і уряди міські, — все вибивали, не щадячи ні жінок, ні дітей їх, майно грабували, костьоли палили, обвалювали, ксьондзів забивали, а двори, і замки шляхетські, і двори єврейські пустошили, не залишаючи жодного цілого. Рідко хто в тій крові в той час рук своїх не вмочив і того пограбування тих добр не чинив. І в той час туга велика людям усякого стану значним була і наруга від посполитих людей, а найбільше від гультяйства, тобто від броварників, винників, могильників, будників, наймитів, пастухів, що хоч би який-небудь чоловік значний і не хотів прив'язуватися до того козацького війська, все ж мусив, щоб позбутися того глуму і наруги і нестерпних бід у побоях, в напоях і харчах незвичайних, і вони мусили до війська приставати, до того козацтва. Де по містах по замках шляхту доставано, де тільки позачинялися були, тобто в Ніжині, Чернігові, Стародубі, Гомелі, — все те, подостававши, вистинали...
Хрестоматія з історії Української РСР — К, 1959. — Том І. — С 261—262.
Договір, укладений Богданом Хмельницьким
з польським командуванням поблизу Зборова
(серпень 1649 р.)
(Витяги)
Декларація его кор. милості Войська Запорозького на пункти супліки данная.J
1. При вшеляких давніх вольностях его кор. милость Войсько своє ^апорозькоє заховує (против давніх жалованних грамот свою жалованную грамоту тотчас видает).<"*~уы
п
Г
■х
^5ї?Щ^
Розділ VI
щ
«к
Війна українського народу за визволення
з-під влади Речі Посполитої.
Формування української національної держави
у 1648—1654 pp.
Скарги козацьких послів,
відправлених Богданом Хмельницьким
на сейм у Варшаву
(липень 1648 р.)
(Витяги)
1.їх милості пани державці поводяться з нами, людьми лицарськими, гірше, ніж з невільниками.
2.Хутори, луги, млини і все, що їм вподобається в домах козаків, забирають силою, мучать, убивають.
3.Беруть десятину з бджіл і половщину.
4.Старих козаків, жінок і батьків їх, хоч би син і був на службі, обкладають чиншем, як і інших хлопів.
5.Козацьких жінок одразу по смерті козаків примушують без милості працювати нарівні з міщанами.
6.Пани полковники не захищають, а ще й допомагають чинити нам кривди, а речі наші і майно, під виглядом торгу, забирають за половину ціни.
7.Жовнірська челядь забирає в козаків волів, худобу і всяке добро.
8.На Запорожжі і на Дніпрі не дають промишляти, ні звіра, ні рибу ловити, а з кожного козака беруть по лисиці; а якщо не зловить лисиці, то за лисицю відбирають самопали. Панам полковникам підводи даємо або замість підвід платимо грішми.
11.3 усякої нагоди одразу садовлять козака у в'язницю і, де чують хабара, не випустять, поки не дасть доброго викупу, і примушують робити, що схочуть.
Хрестоматія з історії Української РСР. — К, 1959. — ТомІ. — С257.
:
: