|
|
ложив місто. Знемагали в місті люди, і сказав Володимир городянам: «Якщо не здастеся, буду стояти більше 3 років». Вони не послухали його. Володимир приготував до бою своїх воїнів і звелів сипати насип до міста. Коли ті, що вели облогу, робили насип, корсуняни, зробивши підкоп під міською стіною, крали насипану землю і забирали до себе в місто, засипаючи посеред міста. Воїни насипали ще більше, а Володимир стояв. І тоді ж муж корсунянин на ім'я Анастас, пустив стрілу, так написавши на стрілі: «З колодязя, який за тобою від сходу, іде вода по трубі (в місто); розкопай і перейми (воду)». Володимир, почувши це, глянув на небо і сказав: «Якщо це справдиться, хрещуся сам». Відразу ж звелів копати упоперек труб і перейняв воду; люди знемогли від спраги і здалися. Увійшов у місто Володимир і дружина його. Послав Володимир до царів Василія і Константина сказати так: «Ось я взяв ваше славне місто. Чув я, що у вас сестра дівиця, як не віддасте її за мене, то зроблю з вашим містом, що зробив з цим». Почули царі, засмутилися і послали відповідь у таких словах: «Не годиться християнам віддавати за язичників. Якщо хрестишся, то і це одержиш, і царство небесне приймеш, і з нами однієї віри будеш. Коли ж не хочеш цього зробити, то не можемо віддати своєї сестри за тебе».
Почувши це, Володимир сказав посланцям від царів: «Скажіть царям так: я хрещуся, бо перед цим випробував ваш закон, і ваша віра, і служіння любі мені, як розповідали мені послані наші мужі». Почувши це, царі зраділи і умовили сестру свою, на ім'я Анну, і послали до Володимира сказати: «Хрестись, і тоді пошлемо сестру свою до тебе». А Володимир сказав: «Ті, що прийдуть з вашою сестрою, хай хрестять мене». І послухались царі, і послали сестру свою, деяких сановників і священиків. Вона ж не хотіла іти: «Як у полон, — говорила, — іду, краще мені тут умерти». І сказали їй брати: «Якщо приведе через тебе бог Руську землю до покаяння, то і Грецьку землю врятуєш від лютої війни: бачиш, скільки зла завдала Русь грекам? І тепер, якщо не підеш, те саме зроблять нам». І ледве її примусили. Вона сіла на корабель, з плачем поцілувала своїх рідних і поїхала через море. І приїхала до Корсуня, і вийшли корсуняни з поклоном, ввели її в місто і посадили її в палаці...
Єпископ корсунський з попами цариці (царівни) зробив оголошення і хрестив Володимира... Дружина його бачила це, і багато хрестилося. Хрестився він у церкві святого Василія; стоїть церква та в місті Корсуні посеред міста, на місці, де у корсунян відбувається торг. Палац же Володимира стоїть біля краю церкви до цього дня, а палац цариці (царівни) — за вівтарем. Після хрещення привели царицю (царівну) до вінця. Одні, не знаючи істини, говорять, що Володимир хрестився в Києві; другі — у Василеві, треті ж інакше говорять...
|
Володимир прийшов у Київ; зразу звелів скинути кумирів — одних порубати, а інших спалити. А Перуна звелів прив'язати до хвоста коня і стягти з гори по Боричеву узвозу в Ручай (Почайну) і приставив 12 мужів штовхати Перуна жердинами... Коли тягли Перуна по Ручаю до Дніпра, віруючі люди оплакували його. І, притягши Перуна, вкинули його в Дніпро. І Володимир приставив (людей), сказавши: «Якщо де пристане, відштовхуйте його від берега, поки не пройде порогів; а тоді покиньте його». Ці люди зробили, як було звелено. Коли вони пустили Перуна і він пройшов крізь пороги, викинуло його вітром на обмілину; і від цього почали називати її обмілиною Перуна, так називається і до цього дня.
Після цього Володимир послав по всьому місту з словами: «Кого не буде завтра на річці, чи багатого, чи убогого, жебрака або раба, той іде проти мене»...
Володимир звелів будувати церкви і ставити в тих місцях, де стояли кумири. Церкву св. Василя поставив на горбі, де стояв кумир Перуна і інші церкви, де приносили жертви князь і люди. І почав Володимир ставити по містах церкви і попів, а людей примушував хреститися по всіх містах і селах. І почав брати у нарочитих людей їх дітей і віддавати їх у книжне навчання. А матері плакали по них, як по мертвих...
Хрестоматія з історії Української РСР. — К, 1959. — Т. /.— С 44—46.
РУСЬКА ПРАВДА (Коротка редакція)
1. Убьеть мужь мужа, то мьстить брату брата, или сынови отца, любо отцю сына, или братучаду, любо сестрину сынови; аще не будеть кто мьстя, то 40 гривен за голову; аще будеть русин, любо гридин, любо купчина, любо ябетник, любо мечник, аще изъгои будеть, любо Словении, то 40 гривен положить за нь.
2. Или будеть кровав или синь надъражен, то не искати ему видока человеку тому; аще не будеть на нем знаменна никотораго же, то ли при-идеть видок; аще ли не можеть, ту тому конець; оже ли себе не можеть мьстити, то взяти ему за обиду 3 гривне, а летцю мъзда.
3. Аще ли кто кого ударить батогом, любо жердью, любо пястью, или чашею, или рогом, или тылеснию, то 12 гривне; аще сего не постигнуть, то платити ему, то ту конець.
4. Аще утнеть мечем, а не вынем его, любо рукоятью, то 12 гривне за обиду.
5. Оже ли утнеть руку, и отпадеть рука любо усохнеть, то 40 гривен.
6. Аще будеть нога цела или начьнеть храмати, тогда чада смирять.
|
|
:
: