|
|
Договір київського князя Ігоря
з візантійським імператором
(945 р.)
Року (945) прислали Роман, і Константин, і Степан послів до Ігоря відновити попередній мир. Ігор же говорив з ними про мир. Ігор послав своїх мужів до Романа, Роман же скликав бояр і сановників. Привели руських послів і звеліли говорити і писати промови обох сторін на грамоті (пергаменті)...
І великий князь наш Ігор, і князі, і бояри його, і всі руські послали нас до Романа, і до Константина, і до Степана, до великих царів грецьких, утвердити дружбу з самими царями, і з усім боярством, і з усіма людьми грецькими на весь час, доки сяє сонце і весь світ стоїть. І якщо хто з руських замислить зруйнувати цю дружбу, то хрещені з них хай приймуть за те помсту від бога вседержателя і осудження на погибель вічну, а нехре-щені хай не приймуть допомоги від бога і від Перуна, хай не захистяться вони щитами своїми, хай будуть посічені мечами своїми і (вбиті) стрілами своїми і іншою своєю зброєю, і хай будуть вони рабами навіки в майбутньому житті. Великий князь руський і бояри його хай посилають у Грецію до великих царів грецьких скільки хочуть кораблів з послами і купцями, як установлено для них. (Раніше) посли носили печаті золоті, а гості срібні, тепер же князь ваш узнав, що (треба) посилати грамоти до нашого царства... Якщо прийде Русь не для торгівлі, то не одержує місячини. Хай заборонить князь ваш послам і Русі, що приходять сюди, творити бешкети в селах і в країні нашій. Ті ж, що приходять з Русі, нехай живуть біля святого Мами, і коли пошле царство наше переписати їх імена, тоді вони візьмуть місячне утримання, посли — посольське, а гості — місячне, спершу візьмуть (ті, що прийшли) від міста Києва, потім — від Чернігова, і від Пе-реяславля, і від інших міст.
І нехай входить Русь у місто через одні ворота з царським чиновником, без зброї, 50 мужів, і торгує, як їм треба, і знову виходить; і чиновник царства нашого хай охороняє їх, і якщо хто від Русі або від греків вчинить неправильно, то він виправляє (їх неправду). Коли Русь входить у місто, то хай не завдає зла і не має права купити шовкові тканини більше по 50 золотих; той же, хто купить шовкові тканини, хай показує їх царському чиновникові, і той привісить до тканин печать і віддасть їх тим, хто купив. Коли ж Русь іде назад, то нехай бере їжу на дорогу, скільки потрібно, і все, що треба людям, як це встановлено раніше, і повертається безпечно в країну свою, але не має права зимувати біля святого Мами.
Якщо втече раб від Русі, то раба слід спіймати, оскільки Русь прийшла в країну нашого царства, коли раб утік від святого Мами; якщо ж утікача не виявлять, то нехай наші християни дадуть присягу Русі по своїй
|
вірі, а нехристияни по своєму закону, і нехай тоді Русь бере на нас (греках) ціну раба, як встановлено раніше, по 2 шовкові тканини за раба. Коли ж утече до Русі раб кого-небудь з людей царства нашого, або з міста нашого (тобто Царграда), або з інших міст і забере що-небудь з собою, то його повернути назад, і якщо забране цим рабом з собою буде все ціле, то слід взяти за вкрадене 2 золотих... За тих же, кого приведе Русь полоненими, взятими з нашої країни, за юнака або дівчину дадуть 10 золотих і викуплять полоненого; якщо ж полонений середніх літ, то заплатять за нього 8 золотих і викуплять його, якщо полонений старик або дитина, то дадуть за нього 5 золотих. Коли ж виявиться хто з Русі оберненим у греків у рабство, як полонений, то буде викуплений Руссю за 10 золотих; якщо ж гречин його купив, то слід йому дати присягу перед хрестом і взяти ту ціну, яку він дав за нього. Про Корсунську країну: скільки не є міст у тій країні, хай не мають над ними влади князі руські і хай (не) воюють, і та країна їм не підкоряється, якщо ж князь руський просить у нас воїнів на допомогу, то ми дамо їх йому, скільки йому потрібно... Коли ж трапиться який-небудь злочин від греків, що перебувають під владою царства нашого, то (князі руські) не мають влади страчувати їх, але за повелінням царства нашого дістане він (покарання) за те, що вчинив. Якщо християнин уб'є русина або русин християнина, то той, хто вчинив убивство, буде затриманий родичами убитого і нехай (вони) уб'ють його. Коли ж той, хто вчинив убивство, втече, а він буде заможним, то хай візьмуть маєток його родичі вбитого; якщо ж той, хто вчинив убивство, бідний і втече, то його (треба) шукати, поки не виявлять; коли ж він буде виявлений, хай буде вбитий...
В разі ж наше царство захоче мати від вас (допомогу) у війні проти ворогів наших, то ми напишемо князеві вашому, і він пошле до нас (допомогу), скільки ми захочемо, і з цього побачать інші країни, яку дружбу мають Греки з Руссю. Ми ж договір цей написали на двох грамотах, одна грамота залишається у царства нашого, на ній написаний хрест і наші імена, а на другій грамоті (імена) послів ваших і купців ваших.
Хрестоматія з історії Української РСР. — К, 1959. —Т.1. — С 33—35.
Розповідь літописця
про похід руської дружини під проводом
князя Володимира на Корсунь;
запровадження християнства
(988—989 pp.)
В 988 році пішов Володимир з воїнами на Корсунь, місто грецьке, і заперлися корсуняни в місті. І спинився Володимир... біля затоки на віддалі польоту стріли від міста; міцно билися з міста. Володимир об-
|
|
:
: