На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Інформація про книгу

Предмет: Основи теорії держави і права

Опублікував: Bodik!

Номер книги: 011

Offline-версія
Завантаження книги на даний момент недоступне

Є питання?
З будь-якими питаннями звертайтесь:
polkaknig [at] gmail.com
Реклама


Реклама

Інформація
Правознавство: Підручник / За ред. В. В. Копєйчикова А. М. Колодія. — К: Юрінком Інтер, 2004. - 752 с.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама  
 

Баннерная сеть Lux-BN



Интересные новости  
 
Сторінки 46 - 47
 
46
Глава 2
Основи теорії держави
47
Населення в державі розселене по всій її території, яка поділяється на адміністративно-територіальні чи політико-територіальні одиниці. Політична влада держави, її суверенітет поширюються на всіх людей, що живуть на її території.
Держава має спеціальний аппарат — систему законодавчих, виконавчих, судових і контрольно-наглядових органів, а також відповідні матеріальні засоби для виконання своїх завдань. До них належать: армія, поліція (міліція), виправні установи, служ­би національної безпеки, підприємства, установи та інші організації (державної форми власності).
Держава встановлює загальнообов'язкові для всього населен­ня правила поведінки і закріплює їх у нормах права.
Держава збирає податки, що використовуються для утриман­ня організацій державного механізму, які не виробляють товарів і не надають платних послуг.
У соціально неоднорідному суспільстві влада виражає та захищає інтереси певної частини населення, носії влади орга­нізаційно відокремлені від громадянського суспільства.
Значення знань щодо різноманітного розуміння поняття, походження і сутності держави в історії державно-правової дум­ки зумовлюються тим, що вони повинні бути неодмінною скла­довою світогляду студентів. Адже сьогодні у світі не існує жод­ного суспільства, в якому не було б держави і права1.
Розуміння держави в історії державно-правової думки мож­на пов'язувати з поглядами софістів, Сократа, Платона, Арісто-теля, Ціцерона, Гроція, Канта, Гегеля та інших філософів.
Розрізняють два покоління софістів у Стародавній Греції: старші (Протагор, Горгій, Гіппій та ін.) і молодші (Фрасимах, Калікл, Лікофрон та ін.).
Наприклад, Протагор вважав, що демократичний устрій суспільства є правомірним і справедливим, визнавав принцип рівності всіх людей. Закликав усіх державних діячів бути спра­ведливими, розсудливими та благочестивими.
Фрасимах першим сформулював три дуже важливих виснов­ки: про роль насилля в діяльності держави; стосовно автори-
1 Докладніше про сутність та ознаки держави див.: Теорія держави і права / Колодій А. М., Лисенков С. Л. та ін. - К, 2003. - С. 22-29.
тарного характеру політики і законів; щодо того, що у сфері моралі панують уявлення тих, у кого сила і державна влада.
Сократ був принциповим критиком софістів. Він відкидав суб'єктивізм софістів, їхню апеляцію до звільненої від мораль­них засад сили; умотивовував об'єктивний характер моральних оцінок природи, держави і права; розрізняв природне і позитив­не право, обстоював законність; обґрунтовував тезу, що керува­ти суспільством повинні професіонали; критикував тиранію; намагався сформулювати моральні засади сутності держави.
Платон, Арістотель і Ціцерон обстоювали правову держав­ність1.
Для періоду буржуазної науки про державу і право характерні думки й погляди на державу голландського правознавця Туго Гроція, який розглядав співвідношення війни і права, виступав проти права сили; обґрунтовував патріархальну теорію виник­нення держави (батьки сімейств об'єднуються в єдиний народ); розглядав державу як досконалий союз вільних людей, які ук­лали угоду заради додержання права та загальної користі; впер­ше з прогресивних позицій розробив положення про міжнародне спілкування; запропонував два основних напрями пізнання державності: розумово-споглядальний і досвідний.
Подальші погляди на державу розвивались у працях ПІ. Л. Мон-теск'є, Ж.-Ж. Руссо, Дж. Локка, О. М. Радищева, Б. Констана, І. Бентама та ін.
Представником буржуазного лібералізму в поглядах на дер­жаву був І. Кант. Його вчення зводиться до таких постулатів:
— людина це абсолютна цінність;
—  право має гарантувати соціальний простір моралі, бути загальнообов'язковим і забезпеченим силою держави.
Походження держави філософ виводив із суспільного дого­вору. Він розрізняв три гілки влади (законодавчу, виконавчу, су­дову) і три форми правління (автократію або абсолютизм, арис­тократію, демократію); виступав проти повстання й застосуван­ня сили, обґрунтовував пасивний опір владі через вимоги реформ; засуджував загарбницькі війни і закликав до вічного миру.
1 Див. докладніше: Шульженко Ф. П. Історія політичних і правових вчень: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С. 14—15.

Реклама