У філософії XVII—XIX ст. розглядалось і договірне суспільство. Критикуючи його, Гегель висунув концепцію громадянського суспільства.
Держава, здійснюючи політичну владу в громадянському суспільстві:
- підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству;
- забезпечує однакові можливості для всіх людей у всіх сферах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справедливості й милосердя;
- не втручається в особисте життя людини;
- регулює суспільні відносини в межах чинної конституції, законів та інших нормативно-правових актів (чи інших джерел права).
З появою держави і права в суспільстві виникають нові види суспільних відносин: політичні та правові. Це спричинило до виникнення політичної та правової систем.
Політична система в теорії держави і права визначається по-різному. Різні позиції з цього питання можна звести до двох: широкого та вузького розуміння цього суспільного явища.
Вузьке розуміння політичної системи зводиться до сукупності державних організацій, громадських об'єднань і трудових колективів, що здійснюють функції з реалізації політичної влади.
Політична система в широкому розумінні — це найбільша сукупність матеріальних і нематеріальних компонентів, зв'язаних політичними відносинами під час здійснення політичної влади.
До матеріальних компонентів як ознак політичної системи відносять: а) політичну організацію суспільства чи суб'єктів політики; б) політичні норми; в) політичні відносини; г) політичні функції; ґ) політичний режим; д) політичний процес та ін.
До нематеріальних компонентів відносять: а) політичні погляди; б) політичну свідомість; в) політичну культуру.
Політика — це частина життєдіяльності людей, пов'язана з головними для життя і діяльності особи, держави та суспільства інтересами, в основі яких лежать потреби народів, націй, соціальних груп, держави та інших соціальних суб'єктів. Відомо,
:
: