|
|
ти; б) що мусульмани повинні робити і чого не робити. Виникло мусульманське право разом з виникненням мусульманської релігії. Релігія ісламу (покірності) виникла 580 р. до н. є. Поширений іслам здебільшого в країнах Ближнього та Середнього Сходу, в Північній Африці та Південно-Східній Азії. Виникла ця релігія в період переходу арабів від первіснообщинного до феодального ладу. Іслам сповідують близько одного міліарда мусульман. За чисельністю ваіруючих це друга, після христіанства, релігія. Із 120 країн світу, де є мусульманські громади, в 35 країнах мусульмани становлять більшість населення. Попередником ісламу був ханіфізм. Серед ханіфістів жив мешканець Мекки Мухаммед. У віці 40 років він почав проповідувати віровчення про єдиного бога Аллаха та про необхідність покірно служити йому. У 630 р. до н. є. мусульмани на чолі з Мухамме-дом захопили Мекку і знищили язических ідолів. Мухаммед зосередив у своїх руках релігійну і світську владу. Вважається, що з того часу бере свій початок мусульманське право. Воно зафіксоване у шаріаті (шлях прямування). Шаріат заснований на обов'язках, що покладаються на віруючу людину, а не на правах, які він може мати. Мусульманське право діє тільки щодо мусульман. Якщо одна з сторін не мусульманин, шаріат не діє. Структуру мусульманського права складають два розділи: коріння і зміст. Перший розділ пояснює, з яких джерел виникають правила поведінки, що складають шаріат (божий закон). Другий розділ закріплює зміст, тобто рішення, що вміщують норми матеріального і процесуального мусульманського права. Джерелами мусульманського права є: а) коран; б) суна; в) іджма; г) ріти (мусульманські тлумачення). Коран — це збірка висловлювань Аллаха останньому із його пророків і посланців - Му-хаммеду. Звичайно, коран є першим джерелом і його юридичної регламентації недостатньо, щоб регулювати усі відносини між мусульманами. Суна — це розповіді про буття і поведінку пророка Магомета, що має бути моделлю поведінки для всіх мусульман. Це збірка традицій (аддатів), які характеризують діяння і висловлювання Магомета. Іджма — це документ, що складений за єдиною згодою докторів ісламу. Вона доповнює коран і суну. Ріти — це різні тлумачення мусульманського права.
Таким чином, мусульманське право є важливим регулятором суспільних відносин між мусульманами, має свою структуру і
|
джерела. В ньому не існує відмінностей між релігійними і політичними сферами. Мусульманин має суворо дотримуватися релігійних догм, що означає праведний шлях, який до вподоби Аллахові. Саме цей шлях веде мусульманина до ідеального влаштування суспільного життя на землі.
Однією з правових сімей, що цікавить юристів, є історія і сучасність правових систем Африки і Мадагаскару. Це пояснюється, перш за все, тим, що середина XX ст. була періодом розвалу колоніальної системи на цих континентах, африканці і мальгаші одержали бажану волю і почали розбудову власної державності й створення власних правових систем і власного права. Населення Африки і Мадагаскару багато століть жило за нормами звичаєвого права. Вони добровільно виконували існуючі звичаї і дотримувалися традицій своїх пращурів. Гарантом їх дотримання, як правило, був не примус, а побоювання надприродних сил і богів. Для африканців звичай пов'язаний з міфічною побудовою світу. Додержання звичаїв означало повагу до пращурів, дух яких постійно спостерігає за життям на землі. Будь-яке порушення звичаїв може призвести до негативної реакції духів землі й може накликати небезпеку для етнічної групи чи навіть окремої людини. Сам звичай у народів Африки, Мадагаскару і Далекого Сходу базується на ідеї інтересу певної групи людей. Хоча індивід і має певну вагу і визнається в межах групи, але у зовнішніх взаємозв'язках як єдиний суб'єкт виступає група (певна спільнота людей). Земля за звичаєм належить скоріше пращурам і майбутнім поколінням, ніж тим, хто нині на ній проживають. Шлюб більше вважається союзом між сім'ями, ніж об'єднанням двох людей різної статі. За такої постановки питання зовсім мало місця залишається суб'єктивному праву. Основу звичаєвого (традиційного) права складають обов'язки. Причому юридичні обов'язки нічим не відрізняються від моральних. Юристи Заходу намагалися відрізняти правовий і моральний звичаї, але такі дії не були зрозумілі африканцям, бо у них не було ні науки про право, ні власних юристів. Відсутня у цих народів того часу і структура права, його поділу на публічне і приватне, цивільне і кримінальне, загальне право і право справедливості тощо.
Таким чином, однією з соціальних моделей традиційного права є правові системи Африки і Мадагаскару, де звичаї і традиції
|
|
:
: