|
|
жень є особлива конституційна процедура усунення особи з посади Президента країни. Вона передбачена статтями 108 та 111 Конституції України.
При здійсненні правосуддя суди керуються нормами Конституції України, чинними нормативно-правовими актами. Суди наділені повноваженнями оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки'зору його відповідності Конституції.
Правоохоронні органи забезпечують державну безпеку і захист державного кордону (ст. 17), захист правового порядку (ст. 19). При цьому питання правоохорони мають вирішуватися виключно на законодавчому рівні (ст. 92). Крім того, в найвищому державному акті підкреслюється, що Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності (ст. 17 ); визначається, що ніхто не може зазнавати втручання в особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації (ст. 32), та формулюється зобов'язання держави відшкодувати за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальну та моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56), тощо.
Отже, на публічно-правовому рівні закріплюються найважливіші засади правоохорони та правового захисту, функції та обсяг повноважень державних інституцій, а також конституційне походження компетенції уповноважених органів при здійсненні судової та правоохоронної діяльності.
На індивідуаіьно-правовому рівні у законодавстві права і свободи громадянина є об'єктом правового захисту. Захист прав і свобод кореспондується обов'язками судів, правоохоронних та правозахисних органів надавати такий захист та не обмежувати проголошені права і свободи. Суб'єкт цих прав — громадянин — завжди виконує індивідуальні правові ролі (службовець, найма-
|
ний працівник, підприємець, заявник, потерпілий тощо). В кожному конкретному випадку виконання індивідуальної правової ролі законодавець формулює, конкретизує відповідні такій ролі права та обов'язки. Належне виконання таких правових ролей (прав та обов'язків) є невід'ємною частиною правопорядку. При реалізації певної правової ролі можуть виникати конфліктні відносини. Неналежне її виконання тягне за собою відповідальність, для забезпечення якої передбачено систему доволі суворих санкцій. Відповідальність настає як наслідок винної дії і є правовою реакцією держави на правопорушення, на невиконання правопорушником певної правової ролі.
Правоохоронні органи у системі захисту прав та інтересів конкретної людини посідають особливе місце. Вони наділені, як було зазначено раніше, спеціальними повноваженнями. їх діяльність має владний характер і є різновидом державної влади, що межує з використанням спеціальних повноважень, тобто впровадженням конкретно адресованих дозволів, приписів, заборон або впровадженням процедур реалізації юридичної відповідальності. Законодавець моделює повноваження для конкретної правової ситуації (наприклад, для звернення із заявою про вчинення злочину, при поданні позову до суду з питання поновлення на роботі, про вселення в жиле приміщення тощо). У кожній такій ситуації правове становище учасників характеризується розподілом прав та обов'язків, встановленням юридичних наслідків реалізації цих прав та обов'язків, межами правового захисту. Тому, наприклад, приймаючи заяву від громадянина про вчинений злочин, орган, що її приймає, повинен поставити до відома заявителя про наявність кримінальної відповідальності за неправдиве повідомлення про злочин.
При відновленні порушених прав та законних інтересів громадян, установ, підприємств та організацій захищаються правовідносини, які стали предметом розгляду під час застосування процедур судочинства, а також реалізуються повноваження органів юстиції і адвокатури з правового захисту законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Судові рішення з цього приводу є обов'язковими до виконання на всій території України.
Отже, система законодавства про правоохоронну та право-захисну діяльність існує як на публічному, так і на приватному правових рівнях. Вона стосується визначеного у законодавстві кола учасників правових відносин, засобів та меж правоохорони та правозахисту; визначає перевагу щодо захисту законних інтересів та прав юридичних і фізичних осіб.
|
|
:
: