На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Основи римського приватного Права: Навчальний посібник
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 60 - 61
 
за себе; за особисті борги своїх членів корпорація відповідальності не несе, а члени корпорації не відповідають за її борги. Вищим органом управління кор­порацій були загальні збори, справи вирішувалися більшістю голосів.
Юридичні особи в Римі не мали власної дієздатності. Ця нездатність само­стійно здійснювати свої права і обов'язки компенсувалася представництвом фізичних осіб, діям яких право надавало такого ж значення, як діям самої юри­дичної, особи. Функції господарської діяльності могли бути розподілені між декількома або однією особою.
Діяльність юридичної особи припинялася в таких випадках: 1) після до­сягнення мети, яка ставилася перед нею; 2) за розпорядженям державної влади, якщо її діяльність набувала незаконного характеру; 3) якщо втрачено майно; 4) після вибуття всіх її членів.
Такі короткі відмості про юридичні особи містяться в римському праві. Отож юридичні особи в Римі не досягли повного розвитку. Це пояснюється ще не досить розвиненими соціально-економічними відносинами, і все ж не тільки ідея юридичної особи була створена римським правом, але й надано їй основний практичний вираз; були вироблені поняття правоздатності, незалеж­ної від особи фізичної, прийоми штучної дієздатності і навіть основні типи юридичних осіб. Новому Світові був переданий досить тонкий юридичний спосіб, за допомогою якого найрізноманітніші соціальні утворення могли бути введені в нормальне життя суспільства, і Новий світ широко скористався ним.
Контрольні запитання
1.  Поняття особи - суб'єкта права. Фізичні та юридичні особи.
2.  Поняття та умови повної правоздатності особи в Римі.
3.  Зміна правоздатності особи.
4.  З яких елементів (прав) складається цивільна правоздатність?
5.  Поняття дієздатності. Фактори, які обмежували дієздатність фізичних осіб в Римі.
6.  Характеристика правового стану різних категорій людей в Римі:
а) римських громадян (квіритів);
б) латинів;
в) перегринів;
г) вільновідпущеників (лібертинів);
д) колонів.
7.  Правовий стан рабів. Джерела рабства та його припинення. Що таке рабський пекулій?
8.  Юридичні особи. Виникнення та припинення юридичних осіб.
9.  Право-дієздатність юридичних осіб.
Р о з д і л IV СІМЕЙНІ ВІДНОСИНИ
§1. Види сім'ї в Римі
Дослідження в галузі соціології беззаперечно доводять, що сім'я як пост­ійний і, за своєю ідеєю, пожиттєвий союз між жінкою і чоловіком, не є споконвічною.
Появі сім'ї в її більш пізньому значенні передував тривалий період інших форм відносин між чоловіком і жінкою. Є припущення, що зародком сім'ї було викрадення жінки у чужого племені. Подібний звичай спостерігається у бага­тьох народів, що підтверджують легенди, перекази. Зокрема, в історії римського права відома легенда про викрадення сабінянок..
Пам'ять римського народу не зберегла жодних слідів періоду, який би пе­редував встановленню сім'ї. У відомостях про римлян, що дійшли до наших часів, йдеться вже про патріархальний лад, який міцно склався і в основі яко­го була моногамна сім'я. Вона являла собою тип проміжної патріархальної сім'ї, що об'єднувала під владою глави сім'ї - paterfamilias -жінку, дітей, інших родичів, кабальних осіб, а також рабів. Така сім'я нагадувала окремий авто­номний світ, який повністю підпорядковувався главі сім'ї. В одній своїй особі він представляв усю сім'ю назовні, а його влада була безмежною щодо всіх домочадців. Домовладика міг піддавати їх будь-якому покаранню, продати в рабство і навіть позбавити життя. Це торкалося й дружини, становище якої прирівнювалося до становища дітей.
Така структура римської сім'ї зумовила поділ громадян за їх сімейним ста­ном на самостійних і підвладних, або, як про це зазначалось у римських джерелах, на осіб власного права - persona sui juris і на осіб чужого права -persona alieni juris. Самостійним був лише домовладика, який володів власни­ми правами. Усі інші члени сім'ї були особами чужих прав.
Як особи чужих прав діти домовладики, незалежно від віку, сімейного чи суспільного становища, за життя батька або діда завжди були підвладними -вони не могли бути самостійними власниками майна. Набуте нцми майно ав-
60
61

Реклама
 

тИЦ и PR