і особливі, специфічні способи, прийоми, вміння праворегулятивної діяльності.
Усі вони мають бути розділені на:
- соціологічно-дослідні (використовуються, наприклад, при з'ясуванні волі населення, різних соціальних груп, яка має бути втілена у закони та інші нормативно-правові акти, або ж при визначенні доцільності, своєчасності, ефективності правового регулювання);
- мовні (використовуються щодо юридичної термінології, стилю викладу змісту правових актів);
- логічні (використовуються, зокрема, при побудові юридичних моделей, «конструкцій», при тлумаченні правових норм, при систематизації законодавства);
- психологічні (використовуються, наприклад, у правозастосовній діяльності, зокрема, при притягненні правопорушників до юридичної відповідальності);
- педагогічні (використовуються, для прикладу, з метою впливу на правосвідомість суб'єктів при застосуванні і реалізації юридичних норм);
- організаційні (зокрема, щодо забезпечення процедурного аспекта праворегулятивної діяльності);
- економічні (наприклад, при визначенні «собівартості», витрат на певні праворегулятивні акції, дії);
- технічні (використання сучасних технічних засобів, електронно-обчислювальної техніки в юридичній діяльності).
5. Ефективність правового регулювання
Характер і «якість» регулятивного впливу права на суспільні відносини відображаються насамперед такими поняттями:
- цінність правового регулювання;
- економність правового регулювання;
- ефективність правового регулювання.
Цінність правового регулювання — це його реальна позитивна (корисна) значущість для існування і розвитку особи, соціальних спільнот, груп,
:
: