На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176 с.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 148 - 149
 
ління та устрій держави. Отже, об'єктом такого проступку можуть стати форма або апарат держа­ви, а також конституційні права людини;
цивільне правопорушення — завдає шкоди май­новим і пов'язаним з ними особистим немайновим інтересам суб'єкта. Об'єкт цього правопорушення — майнові або пов'язані з ними немайнові цінності;
адміністративне правопорушення — проти­правна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський або державний порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений поря­док управління і за яку законодавством передбаче­но адміністративну відповідальність;
дисциплінарне правопорушення — це правопо­рушення, яке завдає шкоди внутрішньому трудово­му розпорядку підприємств, установ та організацій.
В юридичній науці обговорюється питання про можливість виокремлення екологічних, сімейних, процесуальних та деяких інших правопорушень.
2. Причини правопорушень
Причини правопорушень — це ті явища соці­альної дійсності, які спричинюють (або полегшу­ють) вчинення правопорушень.
Причини правопорушень розподіляються:
1) за значущістю щодо обумовлювання, детер­мінації правопорушень на:
основні — соціальні явища, яким належить ви­значальна, вирішальна роль у цьому процесі (на­приклад, суперечність чинного законодавства ос­новним правам людини, загальнолюдським мо­ральним приписам; протиріччя між ними і потре­бами, інтересами тих чи інших соціальних верств і окремих осіб, якщо правова культура останніх від­значається неналежним рівнем; суттєві вади, не­доліки законодавства);
неосновні — явища, які лише полегшують вчи­нення правопорушень, здійснюють такий вплив на тлі головних чинників, і, можливо, саме завдяки ним — тобто так звані фонові явища (наприклад,
недосконалість обліку й охорони матеріальних цінностей, недостатній контроль за дотриманням правил техніки безпеки, правил дорожнього руху тощо). Останню групу явищ нерідко відображають іншим, окремим поняттям — обставини (або умо­ви), що сприяють вчиненню правопорушень;
2) за онтологічним статусом стосовно свідо­мості конкретної особи:
об'єктивні — явища, що не залежать від неї (на­приклад, недоліки в роботі державних органів);
суб'єктивні — явища, які входять до складу індивідуальної свідомості конкретного суб'єкта, безпосередньо визначаються нею (наприклад, не­знання особою вимог закону, її негативне ставлен­ня до його приписів, психологічна установка особи На протиправну поведінку).
Правильне встановлення тих або інших причин певних правопорушень — неодмінна умова їх про­філактики і зниження загального рівня протиправ­ної поведінки.
3. Юридична відповідальність
Юридична відповідальність це закріплений у законодавстві і забезпечений державою юридичний обов'язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали.
Соціальною сутністю юридичної відповідальнос­ті слугує здійснювана «руками держави» природна негативна реакція суспільства (принаймні тієї його частини, волю якої виражає держава) на порушен­ня певних соціальних інтересів, на «пошкодження» певних соціальних чи особистих благ.
Інші види заходів державного примусу:
попереджувальні, превентивні (наприклад, опис майна особи, яка визнана обвинуваченою у кримінальній справі; оголошення карантину в міс­цевості, де виникла або може спалахнути епідемія);
правореалізаційні (наприклад, примусове, за судовим рішенням, стягнення з особи аліментів на утримання її дітей);
149
148

Реклама
 

тИЦ и PR