На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176 с.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 128 - 129
 
умінь і навичок активно сприятимуть теоретичні положення, викладені у даній темі.
Окрім того, викладений теоретичний матеріал покликаний озброїти всіх громадян, насамперед професійних юристів, а також інших службових осіб, чіткими критеріями, орієнтирами правомірно­сті поведінки. Важливо, щоб ці орієнтири (зокрема, принципи соціально-демократичної законності) не тільки засвоювалися теоретично, а й беззастереж­но, неухильно запроваджувалися у практику.
Цьому найбільше сприятимуть положення про юридичні гарантії законності, оскільки засвоєння саме таких положень — неодмінна умова вироблення прак­тичних навичок забезпечення та захисту законності.
1. Загальна характеристика правомірної поведінки
Правомірна поведінка це такі вчинки (діян­ня), які не суперечать приписам правових норм або основним принципам права певної держави.
Види правомірної поведінки:
1)  за суб'єктами — діяльність громадян (лю­дей), державних організацій (зокрема, органів держави), громадських об'єднань, соціальних спільностей;
2)  за сферою суспільних відносин економіч­на, політична та ін.
3)  за об'єктивною стороною (тобто за формою зовнішнього прояву) — активна (вчинення дії), пасивна (утримання від неї);
4)  за суб'єктивною стороною (тобто належно від психологічного ставлення особи до своїх діянь) — принципова, зумовлена особистим, внут­рішнім переконанням у необхідності поводитися правомірно; звичаєва, зумовлена особистою звич­кою без роздумів і сумнівів виконувати будь-який державний припис; пристосувальна (конфор­містська) , викликана прагненням не відрізнятися від інших суб'єктів, які поводяться правомірно; маргінальна, що пояснюється загрозою відпові­дальності у разі вчинення правопорушення;
128
5)  залежно від зафіксованості у законодав­стві врегульована законодавством, не врегу­льована законодавством;
6)  залежно від ставлення держави до правомір­ної поведінки схвалювана, стимульована (за­охочувана), допустима;
7)   за формою зовнішнього прояву — фізична (діяльнісна), вербальна (усна), письмова (доку­ментована).
2. Загальна характеристика реалізації правових норм
Реалізація правових норм це здійснення їх при­писів у практичних діях (бездіяльності) суб'єктів.
Соціальна сутність реалізації правових норм — задоволення учасниками суспільного життя своїх потреб соціально прийнятними (допустимими) спо­собами, засобами, які змодельовані, «сконструйо­вані» державою.
Форми реалізації правових норм залежно від характеру їх диспозиції розподіляються за такими видами:
використання — форма реалізації уповноважу-вальних юридичних норм, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, що здійснюється за їх власним бажанням (наприклад, реалізація законодавства про право на вищу освіту);
виконання — форма реалізації зобов'язальних норм, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними незалежно від їх власного бажання (наприклад, реалізація законодавства про державні податки);
дотримання — форма реалізації забороняючих юридичних норм, яка полягає у пасивній поведінці суб'єктів, вчинюваній незалежно від їх власного бажання (наприклад, непорушення водіями транс­портних засобів обмежень швидкості руху в місті).
5 Ч—145
129

Реклама
 

тИЦ и PR