На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176 с.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 120 - 121
 
Основні галузі сучасного права: консти­туційне (державне), адміністративне, фінансове, земельне, цивільне, сімейне, трудове, кооператив­не, сільськогосподарське, соціально-забезпечу­вальне, цивільне-процесуальне, кримінальне, кримінально-процесуальне, виправно-трудове.
У різних країнах зміст, обсяг і назви зазначе­них галузей права можуть помітно відрізняти­ся. Крім того, у деяких правових системах збері­гає певне значення загальний поділ системи пра­ва на так зване публічне право і право приватне.
Інститут права це система юридичних норм, які регулюють певну групу однорідних суспільних відносин. Серед інститутів розрізняють галузеві та міжгалузеві (наприклад, інститут відпові­дальності за екологічні правопорушення).
3. Система законодавства
Якщо поняття системи права відбиває суттєву властивість змісту об'єктивного юридичного права, то поняття системи законодавства відображає специфіку його форми.
Система законодавства це система всіх упо­рядкованих певним чином нормативно-правових актів даної держави.
Структура системи законодавства це зумовле­на системою права, інтересами держави та потре­бами практики правового регулювання внутрішня організація впорядкованих нормативно-правових актів (та інших письмових нормативно-правових джерел), яка виражається в їх єдності й погодже­ності, а також у розподілі за галузями, інститу­тами та іншими групами законодавства.
Структура системи законодавства має два ос­новних різновиди:
-   галузева (розподіл нормативно-правових актів за предметом правового регулювання);
субординаційна або ієрархічна, (розподіл нор­мативно-правових актів за певними групами залеж­но від юридичної сили (закони, укази та ін.).
Крім того, у федеративних державах система законодавства структурується на законодавство суб'єктів федерації (законодавство республік, шта­тів) та законодавство федеральне (союзне законо­давство). Отже, в таких випадках утворюється ще й федеративна структура законодавства (напри­клад, у Російській Федерації).
Перший різновид структури законодавства знач­ною мірою наближається до структури системи пра­ва, проте повністю з нею не збігається, оскільки залежить не тільки від останньої, а й від інших со­ціальних чинників. Якщо система права фор­мується цілком об'єктивно, то система законодавст­ва завжди є результатом цілеспрямованої діяльності певних суб'єктів систематизації, а тому залежить від інтересів держави, потреб юридичної практики, рівня розвитку юридичної науки, законодавчої техніки тощо.
4. Систематизація законодавства
Здійснювати систематизацію законодавства не­обхідно, зокрема, для:
-   встановлення й усунення дефектів законо­давства;
-  підвищення його ефективності;
-  забезпечення зручності користування ним, полегшення пошуків юридичної норми, яка підля­гає застосуванню чи реалізації;
-  сприяння вивченню законодавства, а також його дослідженню.
Систематизація законодавства це діяльність щодо зведення нормативно-правових актів (або їх елементів) у цілісний комплекс.
Систематизація законодавства здійснюється двома основними способами (шляхом інкорпо­рації і кодифікації).
Інкорпорація це спосіб систематизації зако­нодавства, який полягає в об'єднанні за певним критерієм групи нормативно-правових актів в од­ному збірнику.
121
120

Реклама
 

тИЦ и PR