На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176 с.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 118 - 119
 
Традиційно-общинна система:
-  домінуючою формою права є правовий зви­чай, тобто традиційно-племінне, традиційно-об­щинне «законодавство», так чи інакше санкціоно­ване державою;
-  юридичні норми у цій системі регулюють від­носини не стільки між індивідами, скільки між групами (сім'ями, родами та ін.), зокрема, перед­бачають можливість колективної відповідальності;
-  питома вага цього права у різних країнах Аф­рики, де воно ще й сьогодні зустрічається, неодна­кова, оскільки в них функціонують і «взірці» ко­лишнього колоніального права метрополій, і сучасні юридичні акти новоутворених самостійних держав.
На завершення цього стислого огляду юридич­ної світової панорами слід підкреслити: хоча такий поділ об'єктивного юридичного права має дуже істотну пізнавальну і практичну цінність, він, од­нак, ґрунтується лише на формальних, «зовніш-ньоджерельних» показниках. А ці показники не­спроможні дати відповідь на питання, волю якої частини населення даної країни (або групи країн) відображає юридичне право, що втілене відповід­ною державою (або групою держав) у тих чи інших його зовнішніх формах. Отже, вельми важлива суто юридична типологія права, здійснювана за схарактеризованими вище правовими системами («правовими сім'ями»), не розкриває його соціальної сутності. Це завдання виконує лише соціально-змістовна, «матеріальна» типологія пра­вових систем (див. тему 13).
2. Система права та її структура
Система права це система всіх чинних юри­дичних норм певної держави.
Структура системи права це об'єктивно зу­мовлена внутрішня організація права певної дер­жави, яка полягає в єдності і погодженості всіх юридичних норм та в їх розподілі за галузями й інститутами права.
Отже, основними структурними елементами,
«блоками» цієї системи є: 1) норма права', 2) ін­ститути права; 3) галузі права. Не може існува­ти юридичної норми, яка б не входила до певного інституту і до певної галузі права.
Системність — закономірна, неодмінна влас­тивість об'єктивного юридичного права, її дефор­мація, руйнування — це аномалія, «хвороба» пра­ва, яка може звести нанівець його регулятивні можливості, перешкодити досягненню очікуваного законодавцем соціального результату.
Соціальне призначення, соціальна сутність си­стеми права — служити нормативною базою, фун­даментом державного забезпечення певних су­спільних відносин, цілеспрямованого результатив­ного впливу на них.
Галузь права — це система юридичних норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.
Критерії (підстави) розподілу норм за галузями:
предмет правового регулювання (сукупність суспільних відносин, які врегульовані правом);
метод правового регулювання (специфічний спосіб владного впливу держави на суспільні відно­сини, здійснюваний за допомогою правових норм та інших юридичних засобів).
Поняття предмета правового регулювання дає знання про те, що саме регулюється правом, а поняття методу правового регулювання дає від­повідь на питання, як (яким чином, засобом, спо­собом) держава вчиняє нормативний вплив на су­спільні відносини.
Зазначені чинники об'єднання юридичних норм у галузі права неоднозначні, нерівноцінні: первин­ним, визначальним серед них є предмет правового регулювання, який начебто «веде» за собою метод: як регулювати, залежить від того, що слід регулю­вати. Суспільні відносини, котрі суттєво відрізня­ються за їх характером, змістом, взаємним поло­женням суб'єктів (скажімо, відносини між слідчим і обвинуваченим та між батьками і дітьми), немож­ливо врегулювати одним і тим самим методом.
119
118

Реклама
 

тИЦ и PR