Стр. 114 - 115 || Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176 с.


	На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF

Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176 с.

<< Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка >>

Реклама

Сторінки 114 - 115



	Формуванню або вдосконаленню вмінь, навичок такого пошуку і сприяють знання системи права і системи законодавства. 1. Правова система: поняття і різновиди Як і політика (політична система суспільства) та держава (система державного апарату, інших державних організацій), своєрідні соціальні системи теж утворюють різноманітні юридичні явища. Розрізняються, зокрема, правова система і система права, кожна з яких має своєрідну структуру. Правова (юридична) система — це система всіх юридичних явищ, які існують у певній державі або у групі однотипних держав. До складу такої системи входять наступні *елементи:* - різноманітні правові акти (юридичні норми з їх зовнішніми джерелами, об'єктивовані акти тлумачення і застосування цих норм), діяльність відповідних суб'єктів із створення цих актів; - різноманітні види і прояви правосвідомості; - стан законності та його деформації (акти правомірної, а також неправомірної поведінки). Визначенню майже кожного з цих елементів присвячені наступні теми курсу, а взаємодія, «співпраця» позитивних, тобто підтримуваних державою і суспільством елементів правової (юридичної) системи характеризуються в останній, підсумковій темі. Зараз же поняття правової системи означене лише для того, щоб з нею не ототожнити інше системне явище — об'єктивне юридичне право (систему прав). У конкретних правових системах, що складались за певних історичних умов, під впливом тих або інших соціальних факторів якийсь із зазначених елементів набував домінуючого, стрижневого значення. І це накладало відбиток на все юридичне «обличчя» такої системи. Тому залежно від того, який саме елемент є визначальним у правових системах, що існували раніше та існують зараз, їх зви-	чайно розподіляють на такі *різновиди* (або, як іноді висловлюються *правові сім'ї):* *- нормативно-актна системи* (її історично усталена назва — *«романо-германська»,* або *«європейсько-континентальна»);* *- судово-прецедентна системи* (її традиційна назва — *«англосаксонська»,* або система *«загального права»)',* *- ідеологічно-релігійна система;* *- традиційно-общинна система.* Кожній з цих правових систем притаманні такі особливості: Нормативно-актна система: - домінування серед форм (джерел) об'єктивного юридичного права нормативно-правових актів (які значною мірою сформувались на основі рецензії основ стародавнього римського цивільного права); - підпорядкованість нормативно-правових актів за їх юридичною силою (ієрархічна структура правової системи); - кодифікованість значної частини нормативно-правових актів; - більш-менш чіткий поділ цієї системи на право приватне, що регулює відносини (насамперед майнові та особистісні), рівноправними учасниками яких є люди та їхні об'єднання, різноманітні організації (цивільне, сімейне, підприємницьке, торгове й деякі інші галузі права); та право публічне, котре регулює відносини, учасником яких є, хоча б з одного боку, орган держави як носій владних повноважень (конституційне, адміністративне, фінансове, кримінальне та деякі інші галузі права); - визнання нормативно-правового акта вирішальним критерієм для офіційної, тобто державної, оцінки діянь як юридично правових (законних) чи юридично неправомірних (незаконних); - допущення у деяких, щоправда досить рідкісних, випадках судового прецедента як форми юридичного права. Всередині цієї правової системи виділяють підсистеми: «романську» (до якої належить законодавство Італії, Франції, Бельгії, Голландії, Іспа- 115
	114

Реклама