На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176 с.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 98 - 99
 
співвідношенням типів правового регулювання (співвідношення дозволів, обов'язків, заборон) та ін. Усі зазначені класифікації, відображаючи певні реальні аспекти, грані, сторони права, правового регулювання, мають істотне пізнавальне й практич­не значення.
Проте жодна з них неспроможна дати відповідь на питання, волю якої саме частини соціально не­однорідного населення певної держави (або групи держав) виражає дане право. А без такої відповіді його соціальна сутність залишається нерозкритою, прихованою.
Оскільки об'єктивне юридичне право є продуктом державної діяльності, згадана типологізація не може не збігатися в принципі із зазначеною раніше типо­логією держави (тема 4). Тому необхідно виділяти такі історичні типи об'єктивного юридичного права:
-  племінно-бюрократичний;
-  рабовласницький;
-   феодальний;
-  буржуазний;
перехідний від буржуазного до соціально-демокра­тичного (право соціально-демократичної орієнтації);
соціально-демократичний (у майбутньому).
Останній із зазначених типів права є сьогодні (як і відповідний тип держави) лише передбачуваним, прогнозованим. Поняття права такого типу можна визначити у першому наближенні таким чином:
Соціальне-демократичне право це система формально-обов'язкових норм загального характе­ру, які встановлені або санкціоновані соціально-демократичною державою, виражають волю біль­шості населення країни трудящих-власників спрямовані на регулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі і забезпечують реальне здійснення і захист основних прав людини, прав нації, народу на загальнолюдських засадах свобо­ди, справедливості, солідарності.
98
2. Основні принципи об'єктивного юридичного права
Принцип права це керівні засади (ідеї), які зу­мовлюються об'єктивними закономірностями існу­вання й розвитку людини та суспільства і визнача­ють зміст і спрямованість правового регулювання.
Значення принципів права полягає в тому, що вони у стислому вигляді, концентровано відобра­жають найсуттєвіші риси права, є начебто його квінтесенцією, « обличчям ».
Види принципів права: загальнолюдські (циві-лізаційні), типологічні, конкретно-історичні, га­лузеві, міжгалузеві.
Загальнолюдські принципи юридичного пра­ва — це юридичні засади, ідеали, які зумовлюють­ся певним рівнем розвитку людської цивілізації, втілюють найкращі, прогресивні здобутки всесвітньої правової історії і широко визнані в міжнародних нормативних документах.
До них належать, зокрема, такі засади:
-  в об'єктивному праві мають закріплюватися й захищатися основні права людини, свобода лю­дей та їхніх об'єднань;
-  юридична (формально визначена й загально­обов'язкова) рівність однойменних суб'єктів і пе­ред державою, і перед законом;
-  вихідним, первинним офіційним джерелом суб'єктивних юридичних прав і обов'язків особи має бути тільки закон як акт нормативного волевиявлен­ня вищого представницького органу державної влади або прямого волевиявлення народу (референдуму);
-  взаємопов'язаність (єдність) юридичних прав і обов'язків;
-  поведінка людей, а також їхніх об'єднань по­винна регулюватись, як правило, за загальнодозво-ленним типом: «дозволено все, крім того, що пря­мо заборонено законом»;
-  діяльність органів і службових осіб держави має регулюватись, як правило, за спеціальнодозво-ленним типом; «можна робити лише те, що прямо дозволено законом»;
і
4*                                                                                99

Реклама
 

тИЦ и PR