хи» правосвідомості можуть включати як інтелектуальні, так і емоційні елементи (хоча й у різних «пропорціях»), а також як правильні, істинні, так і помилкові знання про правову дійсність (хоча у теж неоднакових дозах);
4) за територіальною поширеністю — загальна правосвідомість; локальна (місцева, регіональна) правосвідомість;
5) за суб'єктами (носіями) правосвідомості — індивідуальна і колективна: а) загальносоціальна (загальнонародна), б) національна, в) класова, г) групова;
6) за характером діяльності носив правосвідомості — професійно-юридична (практично-юридична, наприклад, правосвідомість суддів, юрисконсультів організацій; науково-юридична, наприклад, правосвідомість науковців дослідно-юридичних установ, викладачів юридичних вузів); професійно-не-юридична (наприклад, правосвідомість керівників підприємств, лікарів, бухгалтерів); непрофесійна (наприклад, правосвідомість учнівської молоді).
Взаємодія правосвідомості та правового регулювання
Вплив правосвідомості на право полягає в тому, що вона:
- виступає найближчим ідейним джерелом об'єктивного юридичного права;
- прогнозує і визначає зміни, вдосконалення, розвиток об'єктивного юридичного права, безпосередньо зумовлює правотворчість;
- є засобом, «каналом» тлумачення норм права;
- є духовною (ідеологічною) гарантією забезпечення здійснення права, додержання законності (проте здатна відігравати і протилежну роль);
- може використовуватися як інструмент подолання прогалин у законодавстві при його застосуванні;
- є чинником вибору доцільного, оптимального варіанта поведінки в межах норми (зокрема, при визначенні юридичної відповідальності за правопорушення);
- виступає чинником виховання поваги до права. Вплив об'єктивного юридичного права, право-
91
:
: