На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF
Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176 с.
  <<  Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка  >>
Перейти на сторінку №

Реклама
 



Сторінки 86 - 87
 
1. Загальне поняття й ознаки об'єктивного права
Об'єктивне юридичне право це система за­гальнообов'язкових правил фізичної поведінки соціальних норм, встановлених або санкціонованих державою, які виражають волю домінуючої части­ни соціально неоднорідного суспільства, спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі, а також на задоволення загальносоціаль-них потреб і забезпечуються державою.
В якому відношенні таке явище є об'єктивним, було вже коротко з'ясовано (тема 9). В якому ро­зумінні воно є явищем юридичним — про це теж йшлося раніше. Та, крім цього, слід пояснити ще одну суттєву обставину: чому для позначення по­няття, яке відображає феномен, що розгля­дається,— державні формально-обов'язкові нор­ми — протягом всієї історії державно-організова­ного суспільства використовується саме термін «право», а не інший.
Ймовірно, це пояснюється тим, що будь-яка держава зацікавлена у тому, щоб представити, про­голосити, задекларувати встановлені нею приписи поведінки як дещо правильне, праведне, правдиве, справедливе. У такий спосіб сама етимологія за­значеного терміну начебто «підключається» держа­вою для ідеологічної забезпеченості, обґрунтова­ності, підтримки її політики, її законів. Проте ли­ше реальна соціальна політика може засвідчити, чи є дійсно такими ці норми, тобто чи сприяють вони насамперед здійсненню й захисту основних прав людини, прав нації (народу), прав людства, чи допомагають вони прогресу всього суспільства.
Соціальна норма це зумовлене об'єктивними закономірностями правило фізичної поведінки (діяль­ності), яке має загальний характер, виражає волю певної частини або всього суспільства і забезпечуєть­ся різноманітними засобами соціального впливу.
Загальний характер такого правила полягає в тому, що воно розраховане не на один випадок, а на групу, вид, коло суспільних відносин.
Соціальні норми класифікуються таким чином:
86
1)  за їх генезисом, тобто за джерелом і спосо­бом утворення — моральні, юридичні (правові), корпоративні (норми громадських об'єднань);
2)  за сферою суспільних відносин, що ними ре­гулюються,— економічні, політичні, сімейні та ін.
Для кращого усвідомлення сутності й специфі­ки юридичних норм (система яких утворює об'єк­тивне юридичне право) їх слід співставити з: а) ти­ми нормами, які існували у соціально нерозша-рованому, соціально однорідному суспільстві, і б) нормами, що існують у соціально неоднорідно­му суспільстві одночасно, «паралельно» з об'єк­тивним юридичним правом.
Своєрідним соціальним явищем є система пра­вил діяльності, які встановлені або санкціоновані декількома державними чи міждержавними (між­народними) організаціями, виражають їх узгодже­ну волю і спрямовані на регулювання їхніх взаємин. Для позначення поняття, яке відображає таке явище, теж використовується термін «пра­во» — міжнародне публічне право.
Крім соціальних, існують також інші види норм фізичної поведінки, скажімо, правила технічні, фі-
Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки у первісному, соціально однорідному суспільстві:
Норми поведінки у                 Норми права
первісному суспільстві
виражають волю всіх членів суспільства;
виникають у свідомості членів суспільства;
не відрізняють прав від обов'язків;
забезпечуються громадсь­кою думкою (схваленням, осудом), звичкою, внутрі­шнім переконанням.
виражають волю доміную­чої частини суспільства;
встановлюються чи санк­ціонуються державою;
розмежовують права і обов'язки;
забезпечуються, крім інших засобів, також державним примусом.
87

Реклама
 

тИЦ и PR