Стр. 24 - 25 || Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176 с.


	На головну : Отримати Premium-доступ : Завантаження книжок у форматі PDF

Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176 с.

<< Попередня сторінка | Показати зміст | Наступна сторінка >>

Реклама

Сторінки 24 - 25



	між державами відповідно до Статуту 00Н (1970р.); Декларація про права народів на мир (1984 р.); Декларація про право на розвиток (1986 р.). б) Міжнародні органи: Комітет ООН з прав людини; Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації. Регіональні засоби Африка а) Міжнародні акти, документи: Африканська хартія прав людини і народів (1981 р.). б) Міжнародні органи: Африканська комісія з прав людини і народів. Європа а) Міжнародні акти, документи: Заключний акт НБСЄ (1975 р.); Документ Копенгагенсько^ зустрічі держав — учасниць НБСЄ (1990 р.>; Паризька хартія для нової Європи (1990 р.); Документ Гельсінської зустрічі держав — учасниць НБСЄ «Виклик часу перемін» (1992 р.); Декларація про агресивний націоналізм, шовінізм, расизм, ксенофобію і антисемітизм (Рада ОБСЄ, 1993 р.). б) Міжнародні органи: Рада Європи; Міжпарламентська асамблея Європейського Економічного Співтовариства (Європарламент); Рада ОБСЄ (Рада міністрів закордонних справ держав — учасниць ОБСЄ); Комітет вищих посадових осіб ОБСЄ. 4. Специфічні права національних меншин Практична значущість цього питання зумовлюється, зокрема, тим, що сьогодні у більшості розвинених цивілізованих країн проживають різноманітні національні меншини (в європейських державах, як уже зазначалося вище, їх питома вага се- 24	ред усього населення становить у середньому 15 відсотків, у СІЛА — біля 20 відсотків). Отже, від того, як забезпечуються і захищаються загальносоціальні права усіх етнічних спільностей у тій чи іншій державі (а це значною мірою досягається за допомогою об'єктивного юридичного права), залежить нормальне, мирне існування народів відповідних країн. Національним меншинам, які проживають (чи то компактно, чи то розпорошено, дисперсно) на території держави, що утворена так званою статус-ною або титульною нацією, тобто такою, яка дала цій державі свою назву, належать усі основні права нації (за винятком — у ряді випадків — деяких різновидів права на політичне самовизначення). Але, по-перше, усі ці права в умовах інонаціонального оточення набувають дещо специфічного виразу (в першу чергу, вимагають запровадження спеціальних механізмів забезпечення), а по-друге, національним меншинам мають належати, згідно з документами міжнародного співтовариства, ще й особливі, додаткові можливості. До них, зокрема, належать серед прав: фізичних — право на проживання в місцях традиційного історичного поселення, на уникнення депортації, тобто примусового переселення; етнічних та культурних — право на неасимі-ляцію; економічних — право на одержання пропорційної частки централізованих державних фондів, що виділяються на відповідні цілі; політичних — права на участь у прийнятті державних рішень, які зачіпають інтереси даної меншини, на представництво у законодавчих та інших колегіальних органах держави; на недискриміна-цію — як у формальному відношенні, так і з точки зору заходів, спрямованих на вирівнювання фактичних можливостей, умов життя; на захист з боку держави від будь-яких проявів ворожнечі, погроз, приниження й обмеження. Міжнародно-правові засоби, спрямовані на забезпечення і захист специфічних прав національних меншин.
		25

Реклама